Рецензия на книгу

• 

  Аноним31 января 2018 г.

  Така вже природа: не можна щось пережити вперше ще раз. Перше кохання, перший поцілунок, перший концерт Чайковського, перший захід сонця на Таїті, перший джаз, перший хот-дог, першу "Криваву Мері". І це нормально. Історія - це вулиця з одностороннім рухом, і ти йдеш нею уперед. І не треба постійно вдивлятися, що там попереду, - просто дивися навколо і будь щасливий там, де ти є.

  Дуже, дуже, ДУЖЕ гарна книга! Жорстока, але правдива. Сумна, але обнадійлива...

  І потрапила вона мені до рук зовсім випадково, адже купувати її я не збиралася. Напевно, це доля. Просто зайшла до книгарні й побачила на обкладинці знайоме прізвище — Метт Хейг. Я читала в нього дві дитячі історії і мені неймовірно сподобалося. А тут серйозний, навіть трохи філософський твір. І я від нього тепер просто в захваті.

  Та ще й на обкладинці такий напис:
  

  
  Планується екранізація із Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі.

  Хіба я могла змусити себе пройти повз?!

  Сюжет. Книга розповідає історію чоловіка, який старіє набагато повільніше, ніж звичайні люди. І якщо інші ледве доживають до ста, то він здатен дійти й до відмітки в тисячу років. Змінюють одна одну епохи, політичні режими. Світом поширюються неймовірні відкриття. Спочатку знаходять нові землі (себто країни Нового Світу), потім двигуни, електрика... а зараз вже комп'ютери, телефони й купа інших гаджетів, без яких сучасна людина вже не уявляє свого життя. І протягом всього цього ще й були полювання на відьом, переслідування, цькування. Адже всім легше повірити в те, що мати цього чоловіка продала душу Сатані, щоб її дитина жила вічно, аніж у те, що це хвороба і він зовсім ні в чому не винен. Адже люди за своєю суттю дуже жорстокі. А він, може, зовсім і не хотів цього таланту, цього прокляття — уміння зупинити час.

  А чому ж я не називаю імені цього чоловіка? Тому що за достатньо довге життя він змінив їх сотні, щоб мати можливість переховуватись і починати кожного разу життя ніби спочатку на новому місці. І так ставалося доти, доки не з'явилась людина, яка могла втримати його в одному місті, хоч це і надзвичайно небезпечно для них обох. Раз... а потім удруге. І до чого ж це врешті-решт призвело?

  Враження. Перебуваю просто в неймовірному захваті від автора після прочитання цієї книжки. Вона не лише дуже цікава й захоплива, а й змушує задуматись про цінність часу, який ми надзвичайно часто марнуємо на всілякі дрібниці.

  Тож ця книга стала для мене особливою, і я б дуже наполегливо радила її до прочитання.

  
  Такова природа: нельзя что-то пережить впервые еще раз. Первая любовь, первый поцелуй, первый концерт Чайковского, первый закат на Таити, первый джаз, первый хот-дог, первую "Кровавую Мэри". И это нормально. История - это улица с односторонним движением, и ты идешь по ней вперед. И не надо постоянно всматриваться, что там впереди, - просто смотри вокруг и будь счастлив там, где ты есть.

  Очень, очень, ОЧЕНЬ хорошая книга! Жестокая, но правдивая. Печальная, но обнадеживающая...

  И попала она ко мне в руки совершенно случайно, ведь покупать ее я не собиралась. Наверное, это судьба. Просто зашла в магазин и увидела на обложке знакомую фамилию - Мэтт Хейг. Я читала у него две детские истории и мне невероятно понравилось. А здесь серьезное, даже немного философское произведение. И я от него теперь просто в восторге.

  Да еще и на обложке такая надпись:
  

  
  Планируется экранизация с Бенедиктом Камбербэтчем в главной роли.

  Разве я могла заставить себя пройти мимо?!

  Сюжет. Книга рассказывает историю человека, который стареет гораздо медленнее, чем обычные люди. И если другие еле доживают до ста, то он способен дойти и до отметки в тысячу лет. Сменяют друг друга эпохи, политические режимы. Миром распространяются невероятные открытия. Сначала находят новые земли (то есть страны Нового Света), затем двигатели, электричество... а сейчас уже компьютеры, телефоны и куча других гаджетов, без которых современный человек уже не представляет своей жизни. И в течение всего этого еще и были охота на ведьм, преследование, травля. Ведь всем легче поверить в то, что мать этого человека продала душу Сатане, чтобы ее ребенок жил вечно, чем в то, что это болезнь и он совсем ни в чем не виноват. Ведь люди по своей сути очень жестокие. А он, может, вовсе и не хотел этого таланта, этого проклятия - умения остановить время.

  А почему я не называю имени этого человека? Потому что за достаточно долгую жизнь он сменил их сотни, чтобы иметь возможность скрываться и начинать каждый раз жизнь словно сначала на новом месте. И так происходило до тех пор, пока не появился человек, который мог удержать его в одном городе, хоть это и очень опасно для них обоих. Раз... а потом второй раз. И к чему же это в конце концов привело?

  Впечатления. Нахожусь просто в невероятном восторге от автора после прочтения этой книги. Она не только очень интересная и увлекательная, но и заставляет задуматься о ценности времени, которое мы очень часто теряем на всевозможные мелочи.

  Эта книга стала для меня особенной, и я бы очень настойчиво советовала ее к прочтению.

  21

  1,8K