Логотип LiveLibbetaК основной версии

Рецензия на книгу

Oma lässt grüßen und sagt, es tut ihr leid

Fredrik Backman

  • Аватар пользователя
    Marta_books31 января 2018 г.

    «Не всі чудовиська мають вигляд чудовиськ. Деякі носять свою потворність усередині».
    «Моя бабуся просить їй вибачити» Фредерік Бакман.
    ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
    Я досі не розумію, як Бакман зумів помістити такі важливі соціальні проблеми, здавалося на перший погляд, у дитячу казку.
    Зазвичай, казка розповідають про вічне протистояння добра й зла, а реалістичність у них взагалі відсутня. Тільки не у новій казці семирічної Ельзи, в якій все настільки реальне, що близьке до правди...
    ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
    Ельзі — сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні — сімдесят сім, і вона просто божевільна, в хорошому сенсі). В принципі, для Бабуні цілком нормальним способом прогнати поліціянтів від свого будинку – це кидання в них екскрементами із балкону. До речі, Бабуня — найкращий та єдиний друг Ельзи.
    Тільки, «суспільство» не вважає цю парочку адекватними, тому щоночі Ельза ховається від світу у бабусиних казках із Країни-Спросоння,де ніхто не мусить бути «нормальним».
    Коли Бабуня помирає й залишається жити лише у листах, адресованих тим людям перед, якими вона відчувала провину.
    І ось, майже-восьмирічна Ельза стає й цим «листоношею» та намагається здогадатися, як де всі ці люди пов‘язані між собою та Бабунею.
    ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
    «Моя бабуся просить їй вибачити» — книга про життя: сумне та смішне, болісне та захоплеве. Також, про те, що ми маємо одне дуже важливе право — право бути інакшими.
    Чому ж люди знущаються із «інакших»?
    Тебе не розуміють, бо ти маєш і висловлюєш свою власну точку зору, відстоюєш свою позицію, свої інтереси, а не слідуєш трендам та надуманим стереотипам. Суспільство завжди не признавало й не признає таких людей.
    ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
    Бакман розповідає нам досить цікаву та інтригуючу історію очима маленької, але водночас дорослої та розумної семирічної дівчинки.
    Ця історія про те, яке ж жорстоке та несправедливе життя, але й водночас радісне та безтурботне.
    Бабуня вчила життю свою любиму внучку саме через фантастичні казки про принців та принцес, драконів та барсів. Однак, вона померла й Ельза не може сама повернутись у Країну-Спросонь, тож залишається тільки уява та реальність...
    Я в захваті!
    Однозначно, 10/10

    0
    154