Рецензия на книгу

• 

  Аноним29 января 2018 г.

  Цю книгу довго слухала в аудіоформаті. Така неспішна розповідь про те, як молодий художник приїжджає в маєток до старого метра, щоб взяти у нього інтерв’ю і зібрати матеріал для книги. Там живуть дві юні німфи, які допомагають старому по господарству, складають йому компанію і заодно набираються у нього майстерності. З гостем мала приїхати дружина, але як завжди недоречно захворіла дитина, тож він приїхав сам. Він провів там лише два дні, і далі на нього чекає зустріч з дружиною в Парижі і подальша подорож до друзів. Він спілкується з господарем і дівчатами, вони разом їдять і ідуть на пікнік, і дуже швидко його принципи дають тріщину. Він майже закохується в одну з дівчат і готовий врятувати її з лап старого, який живучи разом з дівчатами, не може не впливати на їхні погляди на життя.

  Тут ніби стикаються три віки людини: зовсім юна, коли все життя перед тобою, і всі шляхи відкриті, і ти пробуєш відкрити одні двері, і інші, і не знаєш, де залишишся. Середній вік, коли вже досяг чогось у житті, і з посмішкою дивишся на метання юності, і знаєш, що все одно причалиш в тиху гавань, але спочатку буремність і протест. І старість, коли твоє життя вже майже скінчилося, і так гарно мати поряд з собою когось юного, живого, хто зможе хоч якось підтримати в тобі вогонь життя.

  Також у книзі є багато роздумів на тему мистецтва. Про різні напрямки, покликання, талант і безталанність. Але для мене вони занадто абстрактні, бо художні твори я часто оцінюю за критеріями "гарна картинка чи ні".

  Не найцікавіша книжка Фаулза з тих, що я читала, але для різноманітності було гарно.

  4

  1,7K