Рецензия на книгу

• 

  Аноним24 января 2018 г.

  Тільки почавши читати, я зрозуміла, що ця книга стане моє улюбленою, як і автор (хоча першого знайомства з ним я вже й не згадаю). Я цілих два(!) роки відкладала прочитання і тільки зараз настав її час.
  
  Чесно кажучи, хід подій я уявляла дещо по-іншому, очевидно, виною тому анотація. Все виявилось куди краще. Як же мені сподобався стиль написання, легкість мови (в чому й перекладач зіграв немалу роль), простота і водночас серйозність твору! Було дуже цікаво дізнаватись подробиці всього життя головних героїв і не тільки. Хоча й в романі дуже багато деталей, які, по суті, не впливають на сюжет, та вони зовсім не заважають і не відволікають увагу. Сподобалось також те, що автор так по-особливому описує речі часом бридкі або непристойні, що вони зовсім не викликають негативних емоцій (інтимні стосунки Флорентіно з 14-річною вихованкою, до прикладу).

  Щодо мого ставлення до героїв... Флорентіно не викликав у мене захоплення чи співчуття. Ця показова вірність першому коханню і таємна розпусність, надмірний драматизм занадто сильно виявлялись в ньому, і якісь інші риси я розгледіти не змогла аж поки він не повернув собі Ферміну. Бо тоді я зрозуміла, що який би він не був, а все ж таки домігся свого і довів їй своє кохання, а це заслуговує пошани.
  Ферміна Даса – жінка, яка будь-кому запам'яталася б. Мені вона дуже близька і тому не хотілось з нею розлучатись. Я боялась, що книга закінчиться її смертю, а все виявилось майже схожим до того. І, не дивлячись на трагізм фіналу, я спокійна, що все життя, яке залишилось, вона плистиме із тим, хто пообіцяв їй кохання до смерті і обіцянки додержав.

  0

  153