Рецензия на книгу

• 

  Keltika13 января 2018 г.

  Буквально щойно закінчила читати книгу, ще перебуваю під величезним враженням, слів немає, але щось сказати треба. Тому і народжується цей безглуздий, сумбурний відгук.

  Макс Кідрук - новий для мене автор, нічого не читала, ніколи не стикалася. Звідки взялося бажання прочитати «Не озирайся і мовчи» навіть не знаю, але воно з'явилося, зміцніло і, не відкладаючи в довгий ящик, я приступила до читання. Книга поглинула мене з головою, я читала по всіх усюдах, використовувала кожну вільну хвилинку, щоб прочитати ще хоч пару рядків.

  Книга - страшна, причому в ній, крім вкраплень потойбічного, повно цілком собі повсякденного, соціального остраху. Тут і підліткова жорстокість, і буллінг, і внутрішні терзання, і проблеми в сім'ї, і батьки, яким не до тебе, і домашня тиранія, і ще купа всього не менш важкого, що змушує здригнутися.

  Марк з батьками і дідом переїжджає в центр міста Рівне. Хлопчик тямущий, вірить в науку, з дідом обговорює прочитані книги, а ось налагоджувати відносини з однолітками йому поки що не під силу. У школі і так до нього ставляться не дуже, а тут ще й самогубство при ньому трапилося, а потім і зовсім незрозуміла смерть, яку медики обізвали СНСД (синдром раптової смерті дорослих), куди ж тут дружбою обзаводитися, всі навпаки цуратися почали, та неймовірне йому приписувати.

  У ці непрості для Марка дні, несподівано, на даху будинку, він знайомиться з дівчинкою з паралельного класу, що живе в його ж під'їзді, яка розповідає хлопчині про інший вимірі і про дивний ритуал переходу до нього за допомогою ліфта в їх десятиповерховому будинку.

  
  Тільки пам'ятай! На п'ятому поверсі, щоб не трапилося, не озирайся і мовчи. Це дуже важливо!!!

  Все, що відбувалося далі, було неймовірно захоплюючим, неймовірно цікавим, просто неймовірним. Під час читання хотілося то бігти кудись, стрімголов, то тихенько вити від туги, забившись у куток, то мовчки завмерти на піску під застиглим навіки сонцем, то кричати в голос від безвиході.

  Далі...

  Я часто замислювалася, а змогла б я ось так, як ці підлітки, здійснити перехід, пережити появу істоти за спиною, страх перед поверненням, і потім повторювати це знову і знову? Напевно, в здоровому глузді і пам'яті - ні. Але я пам'ятала, що у друзів були величезні проблеми в реальному житті, і я розуміла, що саме в таких страшних ситуаціях людина шукає місце, де її ніхто не знайде. І куди там тій істоті зі смердючим диханням до батька з членом і велосипедним насосом напереваги ... Да уж, що тут скажеш ...

  Те, що відбувається, розгорталося стрімко, сторінка перелітала за сторінкою, книга невблаганно наближалася до кінця. У ній був використаний мотив, дуже схожий з «Цвинтарем домашніх тварин», але Кідрук не став псувати собі репутацію банальним списуванням написаного до нього, Максу вдалося на заїждженій темі повернення своїх мертвих, зіграти зовсім по-іншому, за що йому плюс в карму .

  В одному з відгуків я примудрилася зловити спойлер про кінцівку книги, але це абсолютно нічого не зіпсувало, більш того, по тому, що відбувається, тільки така кінцівка і була закономірною, до неї все і йшло, хепі-хепі там і спочатку автором закладено не було.

  Цікаво, що я не вгадала, що ж трапиться, якщо обернутися (особливо після розмови в кафе), мені здавався очевидним зовсім інший варіант. Ще мені здалася дещо провисаючою лінія діда, такий мудрий чоловік, з такою любов'ю до онука, і ось так якось ніяк вийшло, сумно( Та й деякі питання для мене так і залишилися без відповіді, але книга настільки сильна, що навіть це Кідрукові прощаєш не замислюючись. Думаю, це можна пояснити тим, що автор спочатку писав повість, і тільки в ході написання усвідомив, що це вже повноцінний роман.

  Не сумніваюся, що підлітки, які живуть в Рівному, обкатали б ліфт в будинку на вулиці Квітки-Основ'яненка до повного його виходу з ладу, якби будинок, який там розташований, виявився б десятиповерховим (автор чомусь був упевнений в тому, що там 10 поверхів, а їх виявилося всього 9), так що мешканці повинні бути дуже за цю помилку Максу вдячні))

  Шикарний буктрейлер, шикарна книга, автор виявився справжнім відкриттям року і впевненою рукою занесений в улюблені. Однозначно буду рекомендувати тим, хто читає українською. Сподіваюся, інші твори також не підведуть. А ще, я б дуже хотіла, щоб за книгою зняли фільм, з сюжету сто відсотків можна вичавити цукерку.

  18

  2,4K