Рецензия на книгу

• 

  Аноним9 января 2018 г.

  Історія про 59-річного чоловіка, який не вирізнявся привітністю й почуттям гумору, з прізвиськом бірюк. З перших же сторінок герой не викликає позитивного сталевлення до своєї персони, але з кожною главою автор розказує про його теперішнє життя, минуле, подружнє життя - починаєш розуміти цього любителя Сааба з великим серцем, співчуваєш йому, смієшся над казусами, що траплялись з ним і до яких він сам приводив.

  Уве сторониться людей, хоче завершити своє життя, піти, так як його існування нікому не потрібне: дружина померла (лише вона могла розворушити цього прагматичного, пунктуального й чесного чолов'ягу), з роботи звільнили із-за недостатньої кількості робочих місць - а значить час ветеранам на відпочинок, з посади голови правління ТСЖ (товариство власників житла) його прибрали. Та з появою нових сусідів на японцю з причепом життя Уве різко змінюється - тепер його не полишають у спокої ні дня.

  Роман не залишить байдужим. Ця добра історія про людину з принципами, яка, не дивлячись ні на які життєві негаразди, завжди йде з гордо піднятою головою.

  3

  117