Рецензия на книгу
Крещение огнем
Анджей Сапковский
Аноним2 января 2018 г.Почав би із цитатки, та щось не знаю з якої. І зламався незворушний відьмак, і став він на захист простого люду. Але вже не від потвор, а від війни і її винуватців. Ліричний відступ:) «Хрещення вогнем» вже п’ята книга циклу. Розпочалася друга війна із Нільфгардом. Страшні речі творяться у Північному королівстві. Війська ворога не милують нікого і нічого, скойа’таелі ще більш люті, ніж були. Всюди хаос, вогонь і дим. А Ґеральт, заледве вилікуваний дріадами, вирушає на пошуки Цірі. У дорозі він набирає компанію із лучниці Мільви, нільфгардця Кагіра, п’ятсотлітнього вампіра Регіса, ну і як без поета Любистка. Всі разом вони повинні пройти крізь вогонь, але доля готує кожному із них своє хрещення цією стихією.
Книга просто чудова! Подорож Ґеральта територіями, огорнутими війною, – це поки що найатмосферніше, що я читав у циклі. Та й ватага, що його супроводжує, дуже колоритна. Протягом мандрівки відьмак дуже змінюється, стає чуйним до людей. Так, він, насамперед, хоче відшукати Цірі. Але, проходячи селами, на які ходив з війною Нільфгард, Ґеральт відмовляється від нейтралітету. Бо надто вже велику аморальність несуть імперські воїни. До речі, Йеннефер знайшлася. Виявилось, вона була причетною до неймовірних інтриг.1228