Рецензия на книгу

• 

  Mafin_Krubasanchik2 января 2018 г.

  «Темрява існує завжди… І завжди буде Зло, яке готове в темряві розгулятися, завжди будуть у темряві ікла та пазурі, смерть та кров… І завжди будуть потрібні відьмаки…Щоби з’являлися вони, прикликані, із мечем у руці. Мечем, чий блиск проб’є темряву, чиє світло морок розпорошить…»

  Так, знаю, я не втримався від цитатки із книги, але, погодьтеся, вона класна!

  І знову повернувся до «Відьмака», хоча і планував, що читатиму його не відволікаючись на інші книги. Але що вдієш, так склалися обставини. Проте як солодко зануритися в цей цикл з головою і усвідомлювати, що у мене ще попереду три останні романи (!).

  Хоча «Сезон гроз» поки що останній, написаний автором роман, про Ґеральта із Рівії. Описує він події, які передують першому оповіданню і взагалі цілому циклові. Та, повірте, від цього він нічим не гірший за попередні.
  Історія насичена подіями та персонажами. Сапковський не дає занудьгувати, бо сюжет і локації змінюються динамічно.

  Ґеральт, потрапивши у епіцентр королівських та чародійських інтриг, буде позбавлений своїх двох мечів. Почувши звістку про обеззброєного відьмака, на нього почнуть полювати різні найманці та вбивці. Проте в цей час маги із Ріссбергу мають свої плани на Ґеральта. І єдине, чого прагне сам відьмак, - це повернути своїх двох незмінних помічників…

  2

  282