Логотип LiveLibbetaК основной версии

Рецензия на книгу

Над пропастью во ржи

Джером Д. Сэлинджер

  • Аватар пользователя
    Boutique2 декабря 2017 г.

    Депресивна розповідь підлітка

    - За що?
    Перші слова, які виникають після прочитання книги.

    • За що вона має таку славу?

      Я настільки здивований після закінчення книги.

    • І це все?

    А, можливо, буде точніше - слава Богу, це все...

    Ця слава, як на мене, якась надумана. Чи пропіарена. По іншому я її трактувати не можу. Я зовсім не розумію за що. Можливо я не в тому віці її прочитав. Можливо я вже завеликий для неї. Та головний герой відверто мене дратував (хоч би не бути схожим на нього).
    Такого згустка нервів і роздратування, яким являвся Голден, годі й шукати. Його геть все дратувало. Все і всі. Звісно і депресивні думки з натяком на суїцид не дивні.
    Гадаю цей роман, в більшій мірі, автобіографічний. Як до Голдена, так і до Д.Б., його брата. З Д.Б. перегукуються згадки про армію, в якій служив сам Селінджер, і про депресію, яку він відчував. Післявоєнний синдром. Із Голденом період навчання. Селінджер теж ніякого вищого закладу не зміг закінчити. Він виклав свої переживання тих років, написавши таку от історію.
    Дратує і постійна лайка в романі, як от "каналія" і чортихання. Мене це тіпило.
    Не сподобалось і те, що немає в цього творі якого закрученого сюжету, чи якогось хоч сплеску. Все монотонно, як наче зустрілись з якимсь знайомим, до того ж, з далеким знайомим, і він розповідає історію, яка зовсім не потрібна, а йому просто треба вибалакатись.
    Хоча книга давалась легко, і прочитав я її швидко. Можливо, знову ж таки, через звичайнісіньку розповідь, яка ніяк не навантажує мозок. Тільки такий висновок я можу дати прочитаному. Та десь на останній третині твору я хотів його закинути. Просто стало від нього гидко. Не хотілось витрачати на нього час. Та все ж я осилив його, щоб дати вже повну йому характеристику.
    І взагалі, я зрозумів, аналізуючи свої враження від цього твору, що до нього я відчуваю те саме, що головний герой відчував до всього оточуючого. Добре що це тільки до цієї книги.

    P.S. Інколи я цих американців не розумію. За що вони ідеалізують? Як наче вони цим хочуть приховати якийсь комплекс неповноцінності. Що вони програють значущістю творів перед якимись країнами. Наприклад - Англією. І це таки так. Вони програють Англії.

    0
    101