Рецензия на книгу

• 

  NatalyaMarchuk69327 октября 2017 г.

  супер! раджу!

  #ЕлізабетҐілберт у #їстимолитисякохати про самореалізацію та пошуки гармонії із собою та світом. Анотація твердить, що книга "рекомендована зрілим жінкам, що шукають себе". До зрілих жінок я себе, звісно, ще не зараховую, але мені сподобалось. Вона написана дуже легко, з гумором і, подекуди, з нотками іронії, тож читати цікаво.
  Книга розповідає про жінку, яка переживає важкий період у житті - розлучення. На перший погляд, у Ліз було ідеальне життя - пристойний чоловік із хорошою репутацією, престижною роботою і достатнім заробітком, великий просторий будинок, автомобіль та інші речі, які у суспільстві вважаються ознаками щастя. Але чи є усе це щастям насправді? Елізабет заплуталась у житті, у стосунках, тому зважується на рішучий крок - розлучення.
  Зрештою вона вирішує чкурнути у подорож на рік, відвідавши три країни на І: Італія, Індія, Індонезія. Кожна країна допомагає їй зрозуміти якусь сторону своєї особистості.
  Італія - пошук насолоди. Під час читання хотілося заплющити очі і опинитися на римських вуличках, смакуючи вино у невеличкій кав'ярні, або поїдаючи піцу у найкращій піцерії Неаполя, або просто сидіти біля прохолоди фонтану у спекотний день із заплющеними очима і слухати мелодійну італійську мову, що лунає звідусіль.
  Індія - пошук Бога.
  Індонезія - пошук рівноваги.
  Книга дуже мотивує, кожна її сторінка каже: "Ніколи не пізно усе змінити! Варто лиш захотіти!Твоє життя - у твої руках!" А також надихає до постійного саморозвитку та пошуку себе. Раджу!
  P.S. І це той рідкісний випадок, коли фільм за сюжетом книги її доповнює!

  2

  54