Рецензия на книгу
Корабельный холм
Ричард Адамс
crazy_squirrel26 октября 2017 г."Кролики — это не только ценный мех, но и 3-4 килограмма..." Ой. Це я випадково, насправді я хочу розповісти не про хутряність і дієтичність кролів, а про їхні пригоди, мандри і сміливість. Так-так, саме сміливість.
"Небезпечні мандри" Річарда Адамса — уже сучасна класика. Рідна мова зробила дуже красиве видання, з хорошим перекладом (я пробувала порівнювати з російським — там він якось значно більш дитячий, зовсім як казочка). Книга чималенька — 500+ сторінок, але й історія цікава, що там, тут справжні хроніки! Ось уявіть: живе собі кроляча колонія, аж раптом один з молодих кролів, що має здатність передбачати майбутнє, починає метатися в паніці, що їм загрожує смертельна небезпека. Звісно, Головний Кріль йому не вірить (хто і коли дослухався до провидців?), але декілька кролів таки надумують тікати, щоб знайти собі нове місце для житла. Дорогою з ними трапляється чимало пригод, і кумедних, і дуже небезпечних, а коли вони врешті знаходять собі нову домівку, під боком визріває нова біда...
Ви скажете: що за дитяча казка, білко, що ти читаєш? А от і ні. Адамс перед написанням книги ретельно вивчив життя диких кролів і все це переніс до книги. Насправді так часто трапляється, що молодняк вирушає кудись далеко у пошуках нової домівки, бо у старій колонії для них уже немає місця, і в таких мандрах кролі можуть проходити досить великі відстані. Кролі у книзі риють нори, бояться всього, що несподівано шелесне, скубуть травичку і мріють про кроленят. Звісно, книга була б радше із зоології, якби автор не додав дрібку цікавинки: наприклад, у другій частині книги зустрічається інша колонія, яка чисто тобі авторитарна держава з терором громадян, спецзагонами з безпеки і схибнутим очільником. Це вже алегорії, але книзі це зовсім не зашкодило. Кролі інколи вживають своїх "кролячих" слів і ще часто розповідають казки-бувальщини — легенди кролячого народу. Все це разом дозволяє відчути справжній колорит, ніби досліджуєш іншу культуру, а не маленьких пухнастиків.
В результаті вийшла приємна і цікава історія. Повна пригод, але разом тим спокійно читається (це ж кролики! вони майже як котики). Про жагу мандрів, доброту, взаємодопомогу, сміливість і "ми на своїй землі вистоїмо!". Казка для дорослих і дітей, нарівні з "Маленьким принцем". Її часто відносять до фентезі, хоча, здавалося, очевидної магії тут зовсім немає. Проте магія в книзі не в заклинаннях, а в тому, що звичайні звірі зі своїми звіриними звичками будують цілком антропоморфне суспільство, з культурою, міфологією і навіть тиранією. І це дуже круто, це ненав'язливо, але з потужним змістом.
1291