Рецензия на книгу

• 

  Аноним25 октября 2017 г.

  «І підійметься король Півдня проти королів Півночі, і заллє їхні землі могутнім потоком... І так почнеться загибель світу... Істинно кажу вам, се надходить вік меча й сокири, вік вовчої завірюхи. Надходить Час Білої Стужі й Білого Світла, Час Шаленства й Час Погорди, Tedd Deireadh, Час Кінця. Світ умре серед морозу й відродиться разом із новим сонцем. Відродиться зі Старшої Крові, із Hen Ichaer, із зерна засіяного, зерна, що не зійде, але полум'я вибухне.»
  Цірі із Йеннефер прямує до острова Танедд, щоб продовжити там навчання. Ґеральт підмітає за ними сліди та наполегливо шукає того ж Ріенса. Проте невдовзі Цірілла не витримує розлуки зі своїм призначенням і їде на його пошуки. І нарешті вони разом - Ґеральт, Цірі та Йеннефер, нарешті за довгий час всі троє щирі один з одним. Але недовго це триватиме: після великої битви між чарівниками, яка була початком нової війни, наших героїв розкидало у різні кутки світу. Ґеральта від смерті рятують дріади із Брокілона, Йеннефер бозна-де, а Цірі через зруйнований портал у Вежі Чайки закидує у пустелю, де вона відчуває себе покинутою, забутою. Дівчина мусить сама боротися з труднощами, блукаючи чужим краєм, у якому опинилася, краєм, у якому вона стане Фалькою.

  2

  133