Рецензия на книгу

• 

  Аноним17 октября 2017 г.

  Я вмію цінувати життя

  Дуже зворушлива історія про хлопчика, що захворів на поліомієліт, або дитячий параліч.
  Я взагалі не плаксива, щоб мене розчулити, потрібно докласти неабияких зусиль і постійно повторюване "дитина страждає!!!" на мене не діє. А як часто цим зловживають сучасні автори і сценаристи! Проте саме ця історія, як на мене, виглядає відвертою, чесною. Поліомієліт - це страшна хвороба, але хвора дитина змушена не лише призвичаюватися до своєї немічності, ще доводиться миритися з тим, як до тебе ставляться оточуючі. А як часто люди, намагаючись зробити якнайкраще, завдають насправді сильного болю?
  Це автобіографічна розповідь австралійського письменника Алана Маршалла. Він народився у 1902 р, а захворів у віці 6 років. Тоді в околиці про цю хворобу знали зовсім мало. У сім’ї сталося нещастя, а сусіди не знають як себе поводити, намагаючись оминати дім родини Маршаллів, розгублено бурмочуть про "випробування, яке насилає Бог", ніби прирікаючи дитину на муки до самої смерті. Проте найгірше - про хворобу майже нічого не знають тутешні лікарі. А лікарська допомога дитині дуже потрібна.
  Чи можна усвідомити в 6 років, що ти ніколи вже не зможеш ходити? Чи можливо це, коли дорослі розгублені і не знавють що робити? Алан молиться Богу і просить його видужати принаймні до Різдва, яке буде за 2 місяці. Але дні поволі складаються у тижні, а тижні - у місяці, і ось Алан вже 3 місяці у лікарні, в загальній палаті. Йому самотньо, він не пам’ятає коли був на подвір’ї, в нього судомить ноги, але дитина в 6 років сприймає світ зовсім по-іншому. Алан радіє дрібницям, жадібно тягнеться до життя, знань про навколишній світ, нових людей, нових вражень.
  Книга надзвичайно добра. Автор написав її, коли йому вже виповнилося за 50 років. Очевидно, він багато думав про ті обставини, що вплинули на його життя. Книга - мудра, вона говорить про те, що життя, навіть після такого удару долі, продовжується, що можна поховати людину живцем, просто надмірно її жаліючи і закликаючи її змиритися.
  Змиритися з чим? Чи не правильніше мати мету, і, як каже один афоризм, "навіть якщо в тебе немає сили повзти, хоча б лежати вбік твоєї цілі"?
  Алан Маршалл прожив 82 роки. Був одружений, мав 2 дочок, яким і присвятив цю книгу. Подорожував за кордон - був у СРСР ( двічі!))), Китаї, Чехословаччині, Німеччині, США. Відправився з караваном вглиб Австралії до поселень аборигенів. Боровся проти вирубки евкаліптових лісів. Вів авторську колонку у місцевій газеті.
  Як багато цілком здорових фізично людей, що досягли значно менше?
  

  6

  154