Рецензия на книгу

• 

  jaromantuka16 октября 2017 г.

  Сунь-дзи сказав: «Війна - це мистецтво брехні.»
  А перекладач потім сказав: «…твір філософсько-стратегічний. Якщо ми докладемо зусиль, то потрапимо в певне поле мислення».
  Такі книжки не ковтають за день, навіть якщо власне давньокитайський трактат займає лише 50 сторінок. Він класно перекладений, принаймні, так виглядає, і якщо прочитати його вдумливо, потім можна красиво вставляти цитати у розмову і виглядати страшно розумним. Особливо заходить у розмовах про війну і бізнес, який, так каже перекладач, теж війна.
  Я не буду розповідати про найцікавіше, просто скажу, що цікаве там є і кожен знайде щось своє, хоч і написано воно у дещо специфічній формі.

  
  «Отож, коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами сторони. … Спочатку поводься як цнотливиця - і супостат дасть слабину, розкриється, відтак будь моторним, як заєць, що втікає, - й недругові забракне часу боронитися»
  

  Друга частина - це коментарі й інтерпритація від перекладача, з яких добрих 25% займають цитати з першої частини. Не скажу, що вона багато чого для мене пояснила. Хіба я дізналася значення слова «сугестивність» (не з книжки, погуглила: це здатність сприймати психічний вплив з боку іншої особи або групи осіб). Тобто, книжка прочитана не даремно.

  3

  548