Рецензия на книгу

• 

  Sopromat16 октября 2017 г.

  Немов неосвічена людина писала цей роман. Дієсова сиплються, мов з дірявого лантуха. не визиваючи відгуку душі. Але потім починаєш помічати, що життя гопників 50-их у Неаполі- віддзеркалення життя міста, де народивя та жив я.
  Що є в Н., але немає в Д.?
  Везувія
  Середземноморського клімату
  Кастель-дель- Ово
  Санта-К,яри
  Сан-Лоренцо- Маджоре
  справжньої піцци
  *файних речей (взуття та ін.)
  "сміттєві війни" (а в Д. "зато чистенько")!
  Є таке у нас: "подружня" гоморрі мафія
  корупція
  бажання разбагатіти
  вийти заміж/ одружитися, щоб розбагатіти
  батьки, яким начхати на дітей та їхнє майбутнє:
  прости меня, сынок, что слаб,
  прости, что от рожденья раб,
  прости, что скорбен, мой родной,
  и животом, и головой.
  Увы, глядеть судилось мне
  на паутину на стене.
  на старой бабки ведьмовство
  да на папашу твоего.
  (Н. Хаткина)
  Саме у такому оточенні зростають героїні. але незважаючи на вплив середовища ( супротив йому) знаходять сили, щоб не стати бидлом: полюбляють читати; навчаються, хоч з напругою; мають свою точку зору. Та хоч стадний інстинкт примушує робити те, що так подобається "піплу"( чиплятися до більш успішних, битися, лаятися), але амбітність породжує героїв та героїнь. Як дві подруги з роману. І хоч одна немов зомбована , але завдяки цьому йдеться до кращого, змагається за можливість мати гідне життя. Чи вдасться? З другої книжки дізнаємося.

  6

  197