Рецензия на книгу

• 

  Plonochka

  28 сентября 2017 г.

  Лагідно скотитися у прірву

  Якщо порівнювати із «Великим Гетсбі», то «Ніч лагідна» мене дуже розчарувала – навіть якось дивно, що ці дві книги вийшли з-під пера одного автора. В основу книжки покладено автобіографічні мотиви самого Фіцджеральда, і схоже на те, що й атмосферу свого часту та свого середовища йому також вдалось відтворити. І це викликає сум та співчуття. Адже описані в «Ніч лагідна» люди, спосіб їхнього життя, їхні цінності і переконання – дуже порожні, не мають глибокого сенсу. Все, що цікавить цих осіб – показовість, престиж, гроші, награні почуття і таке інше.

  В центрі сюжету – молодий і перспективний лікар-психіатр Дік Дайвер, який, порушивши всі норми професійної етики, одружився на своїй пацієнтці Ніколь, що страждала на шизофренію. Навіть не стільки на ній, скільки на грошах її батька… Відпочиваючи на французькій Рів’єрі, Дайвер зустрічає молоду американську кінозірку Розмері, у них починається роман, який то згасає, то набирає нових обертів і розтягується загалом на роки. Сюжет помережаний величезною кількістю незрозумілих дріб’язкових подій, невідомо навіщо описаних у книжці, кількість другорядних персонажів теж доволі значна. Це робить роман занадто розтягнутим і нудним.

  Для мене «Ніч лагідна» – це історія деградації людини. Адже Дік Дайвер подавав великі надії як лікар, мріяв про досягнення в психіатричній науці, але гроші та оточення зіпсували його, і він, зрештою, перетворився на нікчемного алкоголіка та невдаху.

  9 понравилось

  163