Рецензия на книгу
Місто
Валер'ян Підмогильний
NightlyOwl19 сентября 2017 г.Чомусь я покладала великі надії на цей роман Підмогильного, але на жаль, мене він не вразив. Початок був захоплюючим. Хлопець з села, Степан Радченко, їде до міста щоб здобути освіту. Та думки його вкрай тяжкі, бо не охоче йому, простому хлопцеві який любить заміське життя та душею тягнеться до природи покидати власну домівку і жити в такому напищенному, ніби не справжньому місті, де життя впливає на людей і змінює їх сутність. Де все ніби не справжнє, хаотичне і де немає краси. Та зі Степаном відбулося те, чого він так боявся. Місто вплинуло на нього і змінило докорінно того простого землероба зі щирою душею. Начебто задумка не погана. Але не зачепили мене пригоди Степана, який тільки те й робив, що шукав кращих дівчат, користався їми, а роздуми його були ніби такі високі. Пихатий до колишніх друзів, несправедливий до дівчат, яких зустрічав на своєму шляху, а все зводив до того, що не вони жертви в їх стосунках, а саме він. Бідний парубок якого всі хочуть обкрутити. Вразила його реакція на смерть подружки, яка наклала на себе руки, мабуть, бо кинув її пообіцявши одружитись. Наче не він був тому причиною, та й не дуже тужив і переймався, згадавши ще одну і побігши до неї, бо не хотів бути один. Змінило місто Радченка. Та й так і залишився в місті здобувати нові перемоги в образі нових жінок.
Як на мене, не місто змінило Степана. Напевно Степан вже й був таким, та в місті виповзли назовні всі його приховані бажання та вади, бо ж в селі не стільки можливостей... виповзли, та повертатись парубкові до старого життя не схотілось. Лиш на хвильку він згадав те життя і ті прості, до болю рідні степи й землю на якій був народжений. Згадав, та й забув.. бо знов зустрів нову любов... Любов, якій заздалегідь відміряв декілька місяців.5897