Рецензия на книгу
Пассажир
Жан-Кристоф Гранже
Аноним18 сентября 2017 г.Нашумівша книга, яку читають зараз майже на кожному кроці. Безліч відгуків — захоплених і не дуже. Після такого не можна залишитись осторонь — хочеться самій переконатись, наскільки ці відгуки правдиві. І по неволі, ще тільки беручи до рук книгу, ти вже в передчутті тих захопливих емоцій, які мають тебе, немов би хвилею, накрити. Коротко кажучи — мої очікування були надто завищеними. Я чекала, що прочитаю книгу на одному диханні, але місцями мені трохи навіть набридало. Проте якщо відкинути всі очікування, роман дійсно досить цікавий.
Втратити пам'ять і усвідомити це — дуже страшно. Стає страшніше, коли пустившись в пошуки свого власного — справжнього - “Я”, ти розумієш, що шлях до цього буде довгим, оскільки, як виявляється, ти “прожив” не одне життя. Проте геть страшно стає, коли відбувається серія загадкових страшних вбивств з приміссю давньогрецьких міфів, і головний підозрюваний — ти, “пасажир без багажу”. Інакше кажучи, психічно хвора людина, яка щоразу після важких потрясінь, втрачає пам'ять і починає життя заново. Закручений сюжет з п'яти різних особистостей — поважний психіатр, бездомний волоцюга, талановитий майстер з підробки документів, психічно хворий художник, лікар, який трагічно загинув в автокатастрофі... Хто з них — справжній? І хто ж насправді винен в цих жорстоких вбивствах?
Кілька місяців тому в рецензії Ромашки було написано, що закінчилось все тим, чим і починалось. Чомусь я це так запам'ятала і довго не могла збагнути, що вона мала на увазі. Лише після того, як перегорнула останню сторінку, все стало ясно. Геть неочікувана розв'язка, яка шокує, оскільки такому закінченню хотілось вірити менше всього.
Нашумевшая книга, которую читают сейчас почти на каждом шагу. Множество отзывов - восторженных и не очень. После такого нельзя остаться в стороне - хочется самой убедиться, насколько эти отзывы правдивы. И поневоле, еще только беря в руки книгу, ты уже в предвкушении тех увлекательных эмоций, которые должны тебя, как будто волной, накрыть. Вкратце - мои ожидания были слишком завышенными. Я ждала, что прочту книгу на одном дыхании, но местами мне даже немного надоедало. Однако если отбросить все ожидания, роман действительно довольно интересен.
Потерять память и осознать это - очень страшно. Становится страшнее, когда пустившись в поиски своего собственного - настоящего - "Я", ты понимаешь, что путь к этому будет долгим, поскольку, как оказывается, ты "прожил" не одну жизнь. Однако совершенно страшно становится, когда происходит серия загадочных страшных убийств с примесью древнегреческих мифов, и главный подозреваемый - ты, "пассажир без багажа". Иначе говоря, психически больной человек, который каждый раз после тяжелых потрясений, теряет память и начинает жизнь заново. Закрученный сюжет из пяти различных личностей - почтенный психиатр, бездомный бродяга, талантливый мастер по подделке документов, психически больной художник, врач, который трагически погиб в автокатастрофе ... Кто из них - настоящий? И кто же на самом деле виноват в этих жестоких убийствах?
Несколько месяцев назад в рецензии Ромашки было написано, что закончилось все тем, с чего и начиналось. Почему-то я это запомнила и долго не могла понять, что она имела в виду. Лишь после того, как перевернула последнюю страницу, все стало ясно. Очень неожиданная развязка, которая шокирует, поскольку такому окончанию хотелось верить меньше всего.
10101