Рецензия на книгу

• 

  Ardoss12 сентября 2017 г.

  Страшні реальні історії

  Ця книга мене навіть шокувала. І справа не тільки в сюжеті, хоча читати про вбивство дітей завжди важко. Справа скоріше в самих персонажах. І це просто театр абсурду, всі вони, їх поведінка, їх моральні принципи. Чи винна в смерті дітей тільки Луїза? Мабуть таки ні. Вона виступила знаряддям, але насправді вина лежить на багатьох. На Луїзиному чоловікові Жакові, який все життя принижував і домінував над своєю жінкою, зробивши з неї слухняну ляльку з душею, повною ненависті та болю, залишивши їй величезні борги по своїй смерті і цим ніби перекресливши сподівання на краще життя. На Міріам та Полу, які народжували дітей не знаючи, що далі будуть з ними робити. Міріам діти заважали розвивати кар*єру, Поля взагалі нудило від різних запахів, притаманим дітям. Для мене не зрозуміло навіщо вони заводили дітей взагалі. І вину за смерть дітей я в першу чергу покладаю на них. Ну а Луїз насправді багато серед людей, що нас оточують. На перший погляд стримані, досить красиві, в душі у них багато болю та незадоволення оточуючим світом. Світ принизив їх і поставив на коліна. Щоб вижити вони мають працювати на огидних їм роботах, обмивати чиїхость старих батьків чи підтирати дупки чиїмось розбалуваним дітям. От тільки чаша терпіння колись та переповниться. Як в Луїзи. Мені її жаль. Її та дітей. Луїза не просто вбила дітей, вона хотіла вбити світ, в якому вона нікчема, що скоро ще й стане безхатьком, вирватися в нове життя. Сумна, повчальна і дуже крута книга. Любіть своїх діток. І народжуйте їх тільки тоді, коли ви точно до цього готові.

  6

  1,6K