Рецензия на книгу
The Elegance of the Hedgehog
Muriel Barbery
matviyho1 сентября 2017 г.ми бачимо тільки себе у вічних дзеркалах
Це моя друга книга Мюріель Барбері. "Лакомство" я читала в російському перекладі і залишилася у захваті від історії, емоцій та вдало переданих характерів.
"Елегантна їжачиха" мала б бути книгою про улюблену тварину. Назви часто оманливі. Анотація була дуже туманною, я чекала якихось побутових інтриг і проблем. Отримала трохи більше, але в цілому не скажу, що мене вразило.
Як багато спільного може бути у 12-річної дочки багатіїв і у жінки-консьєржки, що давно втратила чоловіка і читає російських класиків у себе в комірчині? А в них двох і поважного японця, що захоплюється живописом? От в цьому питання всього роману.
Почну з хорошого. Мова просто чудова, інтелектуальна, цікава, читається легко. От що дійсно елегантне тут, так це мова. Сама історія нагадує про те, що кожна людина може бути загадковою і цікавою, варто тільки поглянути ближче, відкинувши свої упередження та ідіотські принципи. Саме так я зрозуміла основну ідею. Але як вона виражена – ох, нема слів.
Тут немає сильної динаміки подій, немає захоплюючого сюжету. Є душевні переживання, щоденникові записи та роздуми про світ навколо. І ці роздуми з присмаком снобізму. Герої картонні, не шаблонні, аж ніяк, проте фальшиві. Їм не віриш до кінця. Якщо абстрагуватися, і вичитувати лише думки – ще якось годиться. Але коли малкнька дівчинка починає філософствувати про дорослі матерії, починаєш подумки посміюватися: "ну-ну" і повертаєшся до реальності.
Страшенно люблю французьке кіно. А от з французькою літературою мені якось не щастить. Ставлю 4/10. Якщо все-таки надумаєтесь читати, краще перепитайте в мене і просто послухайте стислий переказ, щоб не витрачати час.
668