Рецензия на книгу

• 

  mks_imagine28 июля 2017 г.

  Це мій перший НЕГАТИВНИЙ відгук на книгу. Якщо вам подобалася ця книга, то просто листайте дальше.

  Ну, що ж, почнемо.

  Які, до біса, ягнята?

  На жаль, але «Мовчання ягнят»виявився таким посереднім детективом, з деякими нотками триллеру. Не вразивмене ні сюжет, вже відомий, завдяки відомій екранізації (яка вийшла дещо кращою свого друкованого оригіналу), ні розумниця Кларіс, ні головний злодій Ганнібал Лектер. Взагалі, я люблю історії про маніяків, через опис нестандартної особистості, спотворену мораль злочинця, аморальні вчинки і т.д. Нічого в цій книзі я не знайшов. Автор намагався наділити Лектера неабияким розумом, тонкю інтуїцією, неймовірними здібностями до аналізу, харизмою, на мій погляд, вийшло не дуже.

  У чому, наприклад, полягає проникливість доктора Лектера? У тому, що він зміг розпізнати на Кларіс дешеві туфлі? Або в тому, що визначив її провінцій корні? Будь-який житель завжди розпізнає«не свого» - і зовсім необов’язково бути канібалом. Про все, що стосується дитинства Старлінг, вона розповіла йому сама. І не зовсім зрозумілий інтерес Лектера до цієї, досить простої дівчини. А про маніяка, Лектер знав, бо стикався з ним раніше.

  Ще один, вагомий для мене недолік, це те, що в книзі практично все згадано поверхнево, не вдаючись у подробиці. Жоден герой не є основоположним стрижнем історії, головною дійовою особою. А горезвісні ягнята взагалі «взяті зі стелі». Звідки, скажіть мені,вони взялися? У чому інтрига? Маленька дівчинка темної ночі вела сліпого коня.
  Коня вона врятувала, а запам’ятались чомусь ягнята.

  Від цієї історії я чекав чогось більшого, чогось захоплюючого, чогось, що запало б мені в серце і голову, а натомість, я отримав просто згаяний час і купу негативних емоцій.

  3

  129