Рецензия на книгу

• 

  Аноним27 июля 2017 г.

  Мартін мене завжди вражав тим, як він вибудовує свій розгалуджений сюжет, із сотнями (хоча з урахуванням всіх томів уже може й тисячами) персонажів, взаємозв’язків між ними, без надмірної фантастики (цього тому останнє вже менше стосується). Навіть така об’ємна книга прочитується на одному диханні за пару днів. Звичайно, все це суто розважальна література, але в ній є чому повчитися. Тримати увагу читача протягом 800 сторінок дрібного тексту (а це ж далеко не перший том) — це треба вміти.

  Цей том мене ще особливо привабив тим, що тут практично зовсім немає згадок про найогиднішого для мене героя саги - Кетлін Старк (навіть не знаю, чому вона мене так бісить, може суто суб’єктивне несприйняття такого жіночого типу). А також повеселив тим, як Мартін тут пройшовся по фемінізму. Цікаво, як це його феміністки не з’їли у час виходу роману. Адже суть роману фактично про те, як істеричні жінки (у першу чергу Серсі) протягом кількох місяців повністю розвалюють королівства, коли дориваються до влади. Серсі тут — це взагалі мабуть свідома пародія. З перших сторінок її вчинки настільки ідіотські і настільки контрастують з виваженими рішеннями правителів-чоловіків (як добрих, так і злих), що навряд чи це просто співпадіння. І, що цікаво, саме в цьому томі за кадром Денерис Таргарієн, єдиний поки що явно позитивний образ жінки-правителя. Втім, Денерис же не зовсім жінка, це фактично ельфійка, втілення усіх інфантильних чоловічих мрій, тож навряд чи це випадає із загальної маскулінної атмосфери саги. Власне, цей том змусив мене подивитися на сагу трохи під іншим кутом зору. Цілком можливо, що Мартін робив свідомий виклик виклик фемінізму, коли це все писав. Хоча може бути, що це просто співпадіння, і далі все знову стане толерантненько.

  Із мінусів можна відзначити, що на відміну від попередніх томів, цей том завершується без повноцінної розв’язки. Немає якогось різкого повороту, фінал якийсь змазаний і нечіткий, просто перехідний до наступного тому. Що у випадку циклу, де книги виходять раз на кілька років, не самий вірний хід. Варто було би зробити більш вражаючу розв’язку, щоби читач завершив гештальт і обмірковував цей етап історії, а не просто нетерпляче чекав, що ж там буде далі.

  Сподіваюся, наступний том українською вийде незабаром. І ще сподіваюся, що Мартін таки завершить за життя свою сагу, бо щось темпи у нього все повільніші і повільніші. Головне, щоб не трапилося як з Робертом Джорданом.

  4

  139