Рецензия на книгу

• 

  BadBooksLover14 июля 2017 г.

  Другої душі в нормальних нема, осягнути притаманні часовому контуру парадокси вони не можуть, тож їхній мозок не витримує і стає кашею.

  Якщо в читача з першої частини ще лишалась примарна надія на будь-яку конструктивну відповідь стосовно подорожей у часі описаних у цій історії, то вона остаточно розтанула як вранішня роса. Автор намагається змусити нас повірити в те, що часові контури - не plot device (чи то пак - рояль у кущах), а це ми, читачі, занадто обмежені нашими нормальними мізками і не в змозі осягнути величі авторського задуму і його оригінального втілення.
  В цій частині значно більше екшен сцен, майже кожен розділ завершуеться невеличким cliff hanger що змушує перегортати наступну сторінку. Тому процесс читання легкий та затягуючий, хоч негаразди в які потрапляють головні герої досить однотипні.
  Нагадаю що головних персонажів в історії більше десяти, тому, не важко здогадатись, скільки книжкового простору автор виділив на розвиток їх характерів

  аж ніскільки

  . Маленька дівчинка рюмсає; хлопчина в смокінгу - побивається за своєю одежею; цинік - бризкає жовчю на всіх довкола без розбору; силачка намагається всіх захистити і т.д. і т.ін.
  Мотивація найголовнішого героя і в першій частині залишала бажати кращого, але його зізнання наприкінці книги може завести, непідготовленого читанням іншого янг-едалту, читача в стан близький до кататонічного ступору. Так неначе на нього з книги зненацька випав часовий контур.
  Виявляється сімнадцятирічний хлопець покинув своїх багатих батьків і вирушив у подорож не лише у часі, а ще й сповнену багатьох загроз для життя, через підліткову закоханість.
  Це звучить ще неймовірніше ніж недолугі виправдання автора щодо устрою часових контурів.
  Фото у цій частині такі ж недоречні як і згадки про них.

  0

  48