Рецензия на книгу
Тихий Дон
Михаил Шолохов
Аноним4 мая 2017 г."Жить тебе в эпоху перемен"
Епіграфом до цієї книги я би вибрала китайське прокляття "Жить тебе в эпоху перемен". Ніхто не знав щастя в ті часи, шматками відкусували його у долі, по крупинкам збирали роками, і то на жменьку навіть не вистачило. Все виїла війна, спалила дотла людські серця, нічого по собі не залишила.
Головний герой, Григорій Мелехов, воював роками, і не бачив просвітку ніде. Він не був ні ярим прихильником монархії, ні Радянскої влади, відчував, що все це не те, не давало воно йому спокою в душу. І не було виходу, не було ніде спасіння. Навіть з висоти пройденого вже часу я не бачу правильного вибору, який би визволив його, народ від тих страждань, які вони черпали пригоршнями.
Все крутяться в мене думки, крутяться. Дуже жаль головну героїню, Аксінью, побула щасливою за ціле життя може з тиждень, вічно в очікуваннях, роками не бачила коханого, все на бігу, в спішці.
Неймовірно красиві описи природи, вони переносять читача у степи, на Тихий Дон, відчуваються запахи, ледь чутні звуки природи, перед очима постають пейзажі різних пір року.
Майстерно описані персонажі, їхні стосунки, любов головних героїв, просто, без видумок, щастя від кожної проведеної разом хвилини, особливо вкінці.
Після прочитання смуток на душі. Автор закінчив розповідь, а я залишилась там, навпроти Татарського хутору, дивлячись як Григорій обнімає сина Мішатку, "все что осталось у него в жизни, что пока еще роднило его с землей и со всем этим огромным, сияющим под холодным солнцем миром". І не можу зрушитись з місця...12517