Рецензия на книгу
Новина
Василь Стефаник
Aidoru23 апреля 2017 г.Читаючи твір «Новина» авторства В. Стефаника в першу чергу з самого дна глибини людської душі зринає вир емоцій: страху, болю, нерозуміння, суму… Але аналізуючи новелу варто позбавитися від цих емоцій. Варто закрити їх, щоб зрозуміти весь глибинний сенс твору.
І все ж Стефавник дає можливість зрозуміти «злочинця». Тут зринає тема кари і вини, тема батьківства та тема батьківської самопожертви. Герой новели не відмовляється від вини, не виправдовує, а сам чесно йде шукати своєї кари, кари людської, але в повному сенсі він певен, що вчинив вірно і не міг інакше.
І тут проблема не інтимна, не родинна, а соціальна. Та проблема, яка змушує людину заради благих намірів, заради кращого вчиняти жорстокі, хай навіть варварські вчинки. Це проблема соціальна. Коли голод та бідність штовхають людину на злочин, навіть не такий, як у цьому творі, то соціум, у якому це трапляється, можна вважати лише патологічним, хворим та ненормальним. Той соціум занепаду не моралі, але віри.
Вчинене вбивство виросло зі справжньої в умовах скрути батьківської любові. Особливо яскраво це характеризується словами Гриця до старшої доньки:
- Гандзю, Гандзю, а на тобі бучок, бо як ті пес надибає, та й роздере, а з бучком май безпечніше.Ніжність дітовбивці виправдовує у деякому сенсі його вчинок. Звісно, описана подія не в реалістичному ключі, хоча й мала під собою деяку історичну основу. Це чистий експресіонізм із загостреним почуттям самотності, почуттям вини та потребою відповідної кари.
Особливістю твора є його мова, жива, покутська говірка, відома Василю Стефанику, що надає твору його безумовності і виключності.
Ця новела дійсно дозволяє переглянути своє відношення до самого маркеру «злочинець», а також до маркерів «вина» і «кара». Вона дозволяє зрозуміти свою емоційність, перевернувши її догори дригом. І постає питання: а що робити? Що робити заради свого і чужого щастя, ба навіть для простого добробуту. На жаль, автор не дає відповіді на це важливе питання.
41,3K