Рецензия на книгу

• 

  miserablekai21 апреля 2017 г.

  Про книгу, що стала частинкою мого життя.

  В силу обставин, я прочитала цю книгу буквально за декілька днів, не відриваючись. На навчанні, по дорозі, вдома, будь де, де у мене була нагода читати.

  Книга викликала у мене доволі дивні, одночасно приємні і ні, відчуття. Вона була не схожою ні на що, що вдавалось мені читати останнім часом і це, можливо, і стало причиною того, чому я так сильно полюбила цю історію про хлопчика, у кого в дитинстві були вуха як у слона Дамбо.

  Я полюбила цю книгу хоча б за те, що вона є чесною і відвертою. Без будь яких прикрас і ідеалізованих героїв чиї вчинки завжди хороші і благородні і чиї серця іще ні разу не здавались перед спокусою.

  Все життя Філа було і залишається для мене однією таємницию, історією, у котрій є безліч прогалин і до якої у мене є мільйон запитань.

  Читаючи його історію, я мимохіть кожного разу впізнавала у ній себе. Ті ж самі проблеми, невирішені запитання і бачення світу, та ж сама біль і нерозуміння того, що відбувається навколо.

  Окрім Філа, там були і інші, не менш цікаві персонажі, що привернули мою увагу. Такі як Діана, Ніколас, Глясс і мій улюблений Габле, що не міг не закохати у себе читача. Його подорожі і дарунки, що він приносив у Візібл не могли не змусити посміхатись. .
  Сюжетна лінія Ніколаса і Філа здається також до болі знайомою, прекрасною та.. печальною історією, яку зазвивай розповідають, коли за вікном ллє дощ, як і зараз у моєму паперовому і сірому місті.

  А ось і ті цитати, які я надто сильно полюбила: "І відтоді я завжди пам'ятав : люблять, щоб забути про холоднечу і прогнати зиму." "Любов - це слово, яке ти можеш написати лише кривавими чорнилом." Ця книга про підлітка, чиє щастя було таким же швидкоплинним, як і промені сонця у грозу. Та після дощу завжди виходить сонце, Філе. І одного разу воно знову завітає у твою каюту на кораблі.

  Десь там, серед іще незвіданої тобою Америки на тебе чекає той, чия посмішка не буде для тебе болем. Чий світлий погляд завждт буде надихати тебе, і чиї руки завжди обійматимуть тебе, не думаючи про те, що подумають "потойбічні", маленькі люди.

  6

  972