Рецензия на книгу
Над пропастью во ржи
Джером Д. Сэлинджер
ZanoZZZa23 марта 2017 г.Емобой
Усе своє життя я чула схвальні відгуки на цю книжку. Я починала читати її разів з десять, і жодного разу не довела читання і до відсотків двух. Не вражала мене ця книга ще з самого початку. І ось ми з молодим чоловіком почали читати її одне одному вголос.
Ну, по-перше, треба відзначити, що мова досить примітивна і проста, читати було легко, а завдяки вдалому перекладу, моментів, коли ми сміялися з самих мовних оборотів було немало. Та, на жаль, це єдиний позитивний момент книги.
Уся вона про одне велике ніщо. Немає в ній ні суті, ні сюжету, лише безперестанне ниття підлітка про те, який він нещасний, як його все вбиває і бісить. Він ненавидить увесь світ і вважає себе кращим за інших. Та чи так це?
Його виключають зі школи, про що він не каже батькам, адже, як я розумію, це не в перший раз. І замість того, щоби поїхати додому, він рушає до Нью-Йорку і вештається там декілька днів, тринькаючи направо і наліво гроші. Увесь час він намагається з кимось зустрітися, поговорити, та кожна зустріч та розмова приводить до того, що людина починає його бісити. Дивно, що він не бісить себе самого.
Усю книгу він, немов чукча, співає, що бачить. Одні й ті ж слова, історії, що повторюються, все це виглядає як один єдиний потік свідомості. Немов персональний таємний щоденник підлітка, який ще не досить розумний для того, щоб грамотно викладати свої думки.
Отже він ходить, спить, ниє, знову ходить, спить ниє, багато п'є і смалить. Оце і вся вам книга! Що?! Що в ній такого, що це прирівнюється до чогось геніального? Чи дає ця книжка гарний приклад для підлітків, чи є тут боротьба проти системи? Чи є тут пошуки самого себе? Чи є тут людина, що йде до своєї мрії? Ні. Колфілд тільки те й робить, що тікає від проблем і багато мріє. Він розуміє, що мрії в нього дибільні і ні до чого не призведуть, але все одно мріє і не соромиться ділитися своїми мріями з іншими. Мале базікало. І знаєте що? В кінці цей великий бунтар та філософ просто повертається до батьків.
Маячня та багато даремно загублених вечорів, дідько його матері, я мало не ґиґнула і те де.
2 із 5.844