Рецензия на книгу

• 

  Ksyhanets20 марта 2017 г.

  Ну кто бы мог подумать, что в этом старике так много крови? (с)

  Вечір напередодні Різдва, коли вся родина зібралась навідати старого батька, закривши очі на всі недомовки, образи та конфлікти. В святковій атмосфері й так панувала напруга, оскільки батько любив полоскотати нерви своїм дітям, ще й цього разу обрав найбільш ідеальну тему для такої насолоди – спадок! Але враз всі плани обрушуються після того, як в будинку чується страшний крик, гуркіт меблів в кабінеті старого, а його самого діти знаходять в кріслі з перерізаним горлом. От вам і Різдво…

  Зазвичай, коли сюжет мене захоплює сповна, я якомога швидше гортаю сторінки, щоби докопатись до суті і дізнатись злочинця. Але в даному випадку я читала, не поспішаючи, щоб вловити кожен рух, кожне слово, кожну дію, аби створити власну версію подій, що відбулись. Скажу одразу – підозрювала майже всіх, і в майже всіх були, як мені здавалось, залізні мотиви. Але прохлопала один нюанс – і все.

  Здавалось би, все було прямісінько перед носом в читача, вловити тільки б той момент, але хто таки був вбивцею – я не відгадала. Проте засмучуватись не варто, бо для мене це був дуже крутий досвід і прекрасне знайомство з майстром класичного детективу – пані Агатою Крісті.

  8

  48