Рецензия на книгу
Молчание ягнят
Томас Харрис
ZadehOverchecks24 февраля 2017 г.По більшості відгуків розумію – краще я б взявся лиш за фільм. Зазвичай, там не вистачає деталей, але образи, на диво, краще розкриті в екранізації.
До книги багато запитань, багато нюансів. Кожен образ, ніби не до кінця розкритий. У своєму мозковому проекторі я хотів екранізувати прочитане, однак замість героїв я мав лиш сухі імена. Таке враження, ніби автор пережив усе написане, а потім написав замітки лише для себе. Але ж читачу то, не вистачає! Я так і не зрозумів чому Лектера так цікавила Старлінг, в чому символізм ягнят,...,..., мені не вистачало фарби на загальній картині. Я хотів уявити образ Старлінг, образ Лектера, однак були тільки імені та кільки сухих фактів. Кожен божествить Ганнібала, але й тут у мене претензії. Я не узрів у ньому генія. Детально вчитуючись, розумієш – ідеальний збіг подій, щоб зробити з простого персонажа – психопата-маньяка-маніпулятора. Ну хоч би розказали, як він словесно довів Мігза. Реально вразив, лиш один момент (СПОООЙЛЕР – Втеча з в’язниці. Тільки на ліфті виявили людину, я прокрутив сюжет в голові назад (Кишеньковий ніж, ноші, пошматоване обличчяі захоплено вау’кав – «Афігеть. Геніально. Афігеть». КІІІІНЕЦЬ)
Хотілося б, щоб на комусь більше акцентували увагу. Але моментами ,здавалось, найбільше уваги отримує дочка сенаторки, що до біса неправильно. Вражає Старлінг, але хочеться більше її образу, хочеться більш деталізованої картини.
Якщо роман психологічний, тут мають місце маніяки – будь ласка, я хочу побачити їх глибокий і особливий внутрішній світ. Далекі, бридкі, химерні кутки особистості. Де ж вони? В розповідях про Буффало Білла?!
Дивлюсь доверху – занадто багато негативу). Мушу відмітити про тонкощі роботи агента ФБР, думаю всім буде цікаво послухати про це на простій мові. Мали місце багацько крутих моментів, на диво сподобалась кінцівка й шкода було, що то уже кінцівка. Під кінець радієш, шо Лектер такий як він є. Ну, хіба що, смаки (буквально) трохи дивні. Однак, смаки не судять153