Рецензия на книгу

• 

  Ksyhanets17 февраля 2017 г.

  Ло-лі-та
  Кимось така обожнювана, а кимось жахливо ненависна. Маленька дівчинка-напівбрюнетка.
  От яка ти, Лоліта, – та, яка затьмарила розум дорослого дядечка Гумберта, а мене… а мене геть не зачіпила.

  Свого часу я тричі починала її читати. Тричі кидала, максимум дійшовши сторінки до п’ятидесятої. Була впевнена, що прийде особливий час, і я з легкістю занурюсь в історію забороненого кохання. Четвертий раз виявився більш вдалим – книгу я осилила, але, прочитувавши по двадцять сторінок в день, розуміла, що знову вона втрапила мені не в той момент. Ця знаменита історія, така скандальна книга, яка у всього світу викликала як почуття захоплення, так і почуття огиди, цілковитого несприйняття, в моєму випадку просто пройшла повз. От геть ніяких емоцій. Абсолютно. І від того чомусь так прикро. Гумберт для мене не став страшним збоченцем і педофілом, як багато хто його характеризував у відгуках, а Лоліта не стала невинною жертвою і геть не сприймалась, як тринадцятирічна. Часом взагалі в голові пролітали думки, що вона сама ж провокувала дядечка Гумберта.

  Можливо, колись ця книга знов втрапить мені до рук, я захочу її перечитати і зміню своє ставлення до неї. Але поки що якось так.

  15

  132