Рецензия на книгу

• 

  Noel-1313 февраля 2017 г.

  Ще одна прочитана мною книга-переможець Букерівської премії і ще одне розчарування. Хоча цього можна було очікувати, так як роман оцінюють досить неоднозначно.
  Коли книга з перших сторінок не торкає струн душі, тоді звісно було б простіше просто захлопнути її і відправити на найбільш недосяжну полицю, подалі від очей. Та принцип дочитування змушує стійко витерпіти до кінця всі муки пекельні:)
  І щоб читання було не таким затяжним, люблю вишукувати різні каверзні моменти:)
  Випишу деякі з них, щоб ви хоча б частково мали можливість попередньо оцінити це творіння.

  Підліток простягає руки над місцем, де щойно вигинався вогонь, тягнеться до мовчазних флейт. І вже немає хлопчика, не залишається жодних слідів після нього. Тільки купка ганчір'я. Якийсь бедуїн підповзає туди і збирає в долоні кілька крапель сперми. Підносить їх білому трактувальнику зброї й укладає йому до рук. У пустелі нічого не цінуєш так, як вологу.
  Так, так, пустеля безпощадна. Тут народ не перебирає якого походження цілюща волога.

  Він поплескує себе по голих грудях, вдаючи, наче шукає перепустку, хапає рукою пеніс і намагається використати його замість ключа до кімнати, де стоїть вартовий.
  Загубив ключ? Не проблема! Запасний завжди при собі.

  Він мусить відігнати цей спогад, бо інакше дівчина з'являтиметься щоразу, коли він братиметься до роботи. Він завагітніє нею.
  О_о

  Тарілка, з якою вона ходила кімнатою, позбувається свого вмісту і летить йому в голову, кров юшить, заливає солом'яне волосся. Виделка, котра застрягла в чоловіковому плечі, залишає відбитки зубів, які лікар потім вважатиме лисиччиними.
  Прям бої без правил. А даному лікареві варто показатися окулісту.

  Ти можеш кохатися з жінкою зі зламаною рукою чи гарячкою. Якось вона облизала кров із моєї розсіченої руки, а я куштував і ковтав її менструальну кров.
  Що тут скажеш... Любов сліпа.
  
  Потім вона катається на Кіповій спині , а світло її ліхтаря тремтить на книжкових корінцях на горішніх полицях. Хлопець кружляє з нею, Хана підіймає й опускає руки, а потім падає вперед мертвою вагою, перевертається, хапає його за стегна, вивільняється і лягає на спину на старий килим...
  Невеличка розминка перед любовними втіхами.

  Він сидів біля її згорбленого тіла, поклавши дев'ятирічні руки няньці на плечі.
  Занавіс.

  Можливо тут автором прихований якийсь особливий філософський підтекст. Не знаю. Але точно знаю, що це вище мого розуміння.

  35

  684