Рецензия на книгу

• 

  Marysienka12 февраля 2017 г.

  Попри всю дотепність деяких ідей та афоризмів, особисто для мене зізнання та роздуми автора - це внутрішні тортури після його розриву з Батьківщиною і нацизмом. Імхо, усі докори та безжалісний цинізм спрямовані здебільшого проти себе ж самого. Як можна серйозно сприймати його критику, якщо в рік виходу Румунії із війни, Чоран "усвідомлює, на його думку, недосконалість своєї рідної мови і остаточно пориває з Румунією: її для нього більше не існує". ЯК автор, який зневажає конформізм та симулякри, може переконати мене в тому, що розрив із Батьківщиною для нього - це не звичайний конформізм після усвідомлення провалу ідей нацизму, який він яро підтримував? Після прочитання цієї книги для мене очевидним є те, що для таких авторів, як Йонеско та Чоран, нічого не було ганебного в тому, щоб швиденько змінити погляди і стати запеклими "демократами" та "борцями проти нетерпимості та нацизму". З огляду на ангажованість, мабуть, це була остання книжка, яку я прочитала в цього автора.

  2

  213