Рецензия на книгу

• 

  ZadehOverchecks

  8 февраля 2017 г.

  Перше творіння Кінга , мною прочитане. До детального з ним знайомства, складалось враження-стереотип, що Кінг лиш майстер хорору і всього решта в тому роді. Мої стереотипи швидко розвіялись після перших сторінок книги. До Кінга треба звикати - починав я повільно. Але Кінг, то ніби болото – спочатку та гуща повільно втягує тебе по литки і ти думаєш – треба звідси тікати. Але потім розумієш – тікати то нема як. Ти уже повністю під владою Стівена. Хто володіє ідеальною візуалізацією почутого/прочитаного, отримають King-Universe розібрану до самих дрібних деталей. Це як йти по вулиці і подумки ділитись з внутрішнім я враженнями. У Кінга кожна, кожна думка героя на папері! Перескочу трішки наперед, щоб Ви собі розуміли. Я не є майстром візуалізації і тому після прочитаної книги обожнюю дивитись екранізації. Але ну тут то було, тільки не з батьою Кінгом. Після першої серії 11.22.63 (доволі довгої, як для серіалів) я плювався й хотів жалітись автору .
  -«Стівен, над твоїм витвором мистецтва знущаються! Беру твої 3-кілограмові книги, надаю по шляпах продюсерам!»
  -«Емм..Та я теж один з них…»
  Екранізувати таку книгу не з легких робота. Секунда фільму пропорційна 1 сторінці написаного. Так що – зупиніться лиш на книжці.

  Є недопрацювання, є деякі спірні моменти, але не без цього, коли мова йде про подорожі в часі. Так як, досі про це нічого знаємо - всі ми тут філософи. Та й закриваєш на це очі, коли дізнаєшся скільки ж літератури випатрав Кінг, щоб читач ні на секунду не сумнівався в реалістичності того часу, в достовірності тих подій. Кожна будівля постає такою, якою вона дійсно була; люди, тодішні їхні розмови, вподобання; популярні тоді книжки, журнали, телешоу – все це Стівен зумів якнайкраще передати і професійно сплести з своїм сюжетом. Частково зумовлюється це й тим, що сам автор в деяких описаних місцях прожив немало часу.
  Сторінки книжки наштовхують й на власні роздуми – що якби; а як зробив би я; а чи не виправляє наш світ гість з майбутнього..?
  Саме минуле вразило ворожістю. Небажанням до змін. Ей, Минуле, тобі яка ж то різниця? Ти ж майбутнього ще не бачило, інтуїція заграла?

  Гол. герой – Джейк, волею-неволею карбується в голові, як велика людина. Я б глибоко задумався, перед тим як почати вершити таку справу. Але є і пом’якшувальна обставина - у реальному часі, в принципі, ніщо його не тримає. Втім, це все одно не відміняє співпереживань до Джейка-Джорджа. По дорозі, починаєш засипати його порадами, він висловлює тобі свою думку, відразу ж її аналізує – за, проти, вплив ефекту метелика і тд . Досить цікаве заняття планувати зміну минулого разом з Стівеном. Тільки от, насправді, ти просто пасивний читач(.
  З нетерпінням чекав поки Джейк хоч комусь відкриє свою таємницю. Здається, вже у самого наболіло, а він ще все в собі тримає. Варто відзначити, багато хто відчував його «інопланетність» і це ще більше захоплювало. Часто піднімалась в сюжеті тема любові. І благородність Джейка у цьому плані варто відзначити.

  Не можу сказати, що сподобався кінець, але його то й не на 100% писав сам Кінг)
  Більшість ,напевно, це читає, щоб визначитись – а чи варто читати мені? Однозначно. Навіть якщо загрузнете на початку, не надумайте кидати! Чим далі будете йти, тим жадібніше будете їсти ті сторінки.

  4 понравилось

  40