Рецензия на книгу

• 

  OksanaSamusenko31 января 2017 г.

  Книга, яка не залишає байдужою. Сповідь, яка зворушує до сліз.

  Автобіографічний твір видатного американського нейрохірурга. Мемуари, записані перед завісами смерті. Чому, ну чому так сталось? “Тільки 0,0012% тридцяти шестирічних людей хворіють на рак легень”. Статистика, цифри, криві виживання – сухі данні, за якими – людські життя, розбиті надії, скалічені долі близьких. Здається, що читаєш про дуже близьку людину, і від цього переживаєш ще більше. Десь у глибині душі тліє вогник надії, який жорстоко згасає в суворих реаліях.

  
  “Страшно вмирати заживо, але ще страшніше страждати і бачити як з тобою страждають рідні”
  

  Важко втрачати близьку людину. Бачити її страждання, фізичний біль і бути не спроможним допомогти. Медицина, на жаль, не всесильна. Погляд лікаря на власне страшне захворювання, діагноз, що не знає ні жалю, ні виключень.

  
  “Правда в тому, що коли рак стабільний, він все-одно кидає на життя довгу тінь”
  

  Робити щодня надскладні операції на мозку, “горіти” нейрохірургією, працювати по сто годин на тиждень і згасати від невиліковної недуги. Дарувати життя іншим і бути не в змозі зарадити собі самому. Не знати, скільки ще часу тобі відведено.

  
  “Смерть – подія однократна, а життя з невиліковних захворюванням – цілий процес”
  

  Про цю книгу важко писати. Її треба прочитати самому, щоб почати по-справжньому цінувати власне життя.

  _________________________

  Книга, которая не оставляет равнодушным. Исповедь, которая пронизывает до слез.

  Автобиографическое произведение американского нейрохирурга. Мемуары, написанные перед занавесом смерти. Почему, ну почему все произошло именно так? "Только 0,0012% из тридцати шестилетних людей имеют рак легких". Статистика, цифры, кривые выживания... а за ними - человеческие жизни, разбитые надежды, искалеченные судьбы... Кажется, что читаешь об очень близком человеке и от этого переживаешь еще больше. Одето во глубине души тлеет огонек надежды, который жестоко гаснет в суровых реалиях.

  
  Страшно умирать заживо, но еще страшнее мучаться и видеть как с тобой мучаются твои родные
  

  Тяжело терять близкого человека. Видеть его страдания, физическую боль и быть не в силах помочь. Медицина, к сожалению, не всесильная. Взгляд врача на собственное страшное заболевание, на диагноз, который не знает ни мольбы, ни пощады, ни сожаления, ни исключений.

  
  Правда в том, что даже когда рак стабилен, он все равно отбрасывает на жизнь длинную тень.
  

  Делать каждый день сложнейшие операции на мозге, "гореть" нейрохирургией, работать по сто часов в неделю и гаснуть от неизлечимого недуга. Дарить продолжение жизни другим и быть не в состоянии исцелить себя самого. Быть в неведении скололо времени тебе еще осталось.

  
  Смерть - событие однократное, а вот жизнь со смертельной болезнью - это целый процесс.
  

  Про книгу сложно писать. Ее нужно прочесть самому, чтобы начать по-настоящему ценить собственную жизнь.

  6

  100