Рецензия на книгу

• 

  Аноним31 января 2017 г.

  У когось в інстаграмі побачила думку, що ця книга для когось стала книжкою року. Що робити, стала читати і собі.

  Спочатку йшло туго. Синь ван Меєєр рано втратила матір і тепер подорожує країною разом зі своїм батьком-професором, ніде не залишаючись надовго. Перед випускним класом вони вирішують пожити в місті з хорошою школою, щоб Синь отримала хороший бал для вступу до університету. Майже одразу на Синь звертає увагу вчителька, яка гуртує навколо себе незвичних підлітків і ледь не силоміць затягує до свого кола. Синь дуже ерудована, і на перший погляд у неї з цими підлітками немає нічого спільного, та і тато не вітає ці зустрічі.

  Поступово сторінка за сторінкою, розділ за розділом вся картинка стає з ніг на голову. Чому Ханна так подивилася на батька Синь в супермаркеті? Кого бачила Синь на тій вечірці? Які насправді були стосунки у Ханни і Смока? Що насправді сказала Ханна своїм Аристократам по дорозі на гору? Чи була це інсценізація самогубства? Відповіді на всі питання і повна ясність настає тільки на останніх сторінках книги, і це кльово.

  Вердикт: незвично, несподівано, свіжо, і врешті хороший післясмак.

  3

  85