Рецензия на книгу
Длинноногий папочка
Джин Вебстер
xpywuk31 января 2017 г.Сто років тому в Америці...
Приємно було перечитати книжку, яка так мені сподобалася 15 років тому:)
Про навчання в коледжі (жіночому), про студентський побут, про працю над собою дівчини, що заповзялася стати письменницею.
Звісно, нині вона сприймається не так, як у 17 ("Як пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ!":) але особливих претензій ні до тексту, ні до перекладу в мене нема. Написано жваво й з гумором. В цій темі є та ж серія про Емілі від від Л.М.Монтгомері - на мій смак, вона читається важче, бо дуже вже затягнута. А тут жанр епістолярної повісті диктує свої вимоги. (До речі, як канадійка Л.М.Монтгомері і Дж. Вебстер є сучасницями, так і їхні героїні - Емілі та Джуді).
Порівняно з дилогією про Петті - ця повість знову ж таки виграє. Джуді - поважніша і добріша:) Вона серйозна дівчина з чіткою метою. І ми більше дізнаємося про навчання, становлення особистості, працю над собою, ніж про капості та розваги.
Тонкою ниткою в оповідь вплетено соціальні, політичні, релігійні (антирелігійні?), феміністичні погляди авторки, що стають і поглядами героїні (в юності, до речі, я цього не помічала).
Як на мене, це хороше читво для дівчат-підлітків - пізнавальне, мотивуюче, при цьому легке (і з добрим завершенням).5153