Рецензия на книгу
Древо Иуды
Арчибальд Кронин
OksanaSamusenko22 января 2017 г.Чому, чому я раніше не читала твори Арчібальда Кроніна? Він пише легко, невимушено, з його книгами втрачаєш відлік часу, і поруч з тим вони змістовні, глибокі, душевні, не залишають байдужими.
Морі Девіс: вдівець, багатий, шанований, успішний. У його розпорядженні розкішний будинок, дорогі витвори мистецтва, прекрасний сад і незліченний банківський рахунок.
Ставлення до Морі мінливе. Спочатку ти йому довіряєш, захоплюєшся його розумом, наполегливістю. Молодий амбіційний юнак, медик, нареченний. І як так можна занапастити своє життя? Як просто він змінює свої ідеали, відмовляється від принципів, як легко можна звабити його золотими горами. З легкістю ним маніпулюють, смикатють за ниточки, немов маріонетку, яка виконує будь-який твій наказ. На зміну симпатії приходить розчарування. Його цураєшся, вважаєш жалюгідним безхребетним егоїстичним нікчемою, зневажаєш, ненавидиш. І головне, що він сам зрозуміє безглуздість своєї пасивності, підлості, гіркоту зради і намагатиметься спокутувати вину, відкупитися від своїх гріхів, залатати пробоїни совісті розкішшю і грошима. Проте краще б він сидів серед Альп у своєму дорогому маєтку і скуповував безцінні картини.
Мила, люба Кеті. Скромна, розумна, порядна, милосердна... У дівчини немає недоліків, вона ідеальна, у неї немає недоліків, одні бездоганні риси. Її чуйне серце зігріває усіх своїм теплом, а добрі, безкорисливі справи, самовіддача і самопожертва присвячені служінню людям. І одного фатального дня життєві шляхи цих діаметрально різних людей перетнуться...
Цей прекрасний роман викликає цілу гаму почуттів. Здається, що не читаєш книгу, а проживаєш події насправді!
А все ж, ніяки статки, посади, суспільні становища не вартують розбитих сердець люблячих тебе людей.1238