Рецензия на книгу

• 

  Zoriano4ka89896 января 2017 г.

  Це моя друга книга у Дафни і перша спроба рецензії у мене.
  Будучи знайомою з Дю Морье по її роману "Ребекка", я готова була до сімейних інтриг, злочинів чи чогось на кшталт цього. Майже з перших сторінок я зрозуміла, що на мене чекає. Проте, пам'ятаючи, що в "Ребеці" досить таки неочікуваний фінал, надіялась на це і тут, але...
  В загальному книга мені сподобалась, стиль автора дозволяє розслабитись і поринути з головою в події, перенестись в ту ж блакитну кімнату, чи сидіти закинувши ногу на ногу в будуарі, спостерігаючи за світськими розмовами домочадців чи попід руку з Рейчел прогулятись помістям, або ж насолодитись красою саду, настільки атмосферно, детально, доречно і просто все описано. Одним словом манера написання у Дафни не викликає жодних сумнівів у правдивості чи неточності в тому, що відбувається.
  Щодо самого сюжету і героїв.
  Мене впродовж всієї історії не покидало відчуття обурення щодо оповідача - головного героя. Його думки, судження нагадували класичного сучасного підлітка. Гарячковість, наївність, впертість, недалекоглядність, байдужість просто виводила мене з себе. Тут я погоджуюсь з Рейчел - "деревенский мальчик". Ніякого бажання пізнавати щось нове, цікавитись чимось. В мене склалось враження, що йому не 24, а далеко за 50. Можливо це наслідок суто чоловічого виховання (чоловічого в смислі виховання здійснюється чоловіком, а не спрямоване на виховання "сильної статі"), відсутність жіночого впливу практично з дитинства. Забігаючи на перед, помста в його руках не помста, а лиш недоговорка.
  Є ще один момент, який не давав мені спокою. Філіпп, якого виховав практично сам Емброз, зовсім не відповів вдячністю. Було багато слів любові, прив'язаності, але на ділі Філіпп показав себе егоїстично натурою. Він нічого не зробив, щоб внести ясність в смерть свого вихователя. Ну а потім...потім вже зрозуміло, що в нього не освіченого простака не було шансів перед шармом кузини.
  Ось вона, Рейчел, зіграла свою роль на 100%. Цікавий персонаж. Її поведінка розумної жінки з досвідом, яка знає чого хоче, вміє привернути до себе увагу, комунікабельність якої далеко не рівня профана, викликає в якомусь роді захоплення. Ти то віриш, то сумнівається, хто вона насправді.
  Повернемось до фіналу. Впродовж читання я впевнилась в одній версії, проте, прочитавши останнє речення, і мала б уже або підтвердити, або відхилити свої здогадки, алееее...це ж Дафна Дю Морье. А як ви думали?!

  4

  145