Рецензия на книгу

• 

  xpywuk21 декабря 2016 г.

  Подорож до Витоків

  Найперше про переклад: він жахливий. Деякі речення просто неможливо зрозуміти. Слова перекладені - синтаксис англійський. Ми можемо лише здогадуватися, що хотів сказати автор. Або відшукати оригінал. Коректура стає шкутильгавішою з кожним розділом.
  Як і в інших романах Янга, історія, що нам розказують - це балансування на межі сну/коми/гарячки. Головний персонаж потрапив у межовий стан і тому бачить Бога, янголів і всякі незрозумілі речі. При чому до попереднього релігійного досвіду героя (чи пак, героїні) ці видіння мають стосунок доволі опосередкований. І Бог якийсь дивний, і янголи не з вітражів у церкві чи листівок. Химерія.
  Автор використовує однакові прийоми для всіх своїх романів - у "Єві" все діється за тим же алгоритмом, що в "Хижі" та "Перехрестях". І проблема, що є обрамленням історії - не менш гаряча й гостра. Тут ідеться про торгівлю людьми і сексуальне рабство. А сама "казка" - перипетії, пригоди - це історія зцілення зламаної душі, яка (доки тіло в межовому стані) мандрує між світами.
  Острів, Притулок, Сховище, Витоки, Едем.
  Шукач, Збирач, Співці, Цілителі, Вчені.
  Вічний Чоловік.
  Ева vs Ліліт vs Марія vs Наречена.
  Міфи, символи, архетипи. Все химерно переплутано й перетасовано. І читач у слід за головною героїнею вагається: це маячня, галюцинація... чи правда? Що є правда?!
  Створення світу, як народження дитини. Народження людини, як створення всесвіту.
  Втрачання раю. Повернення.
  Образи світла, вогню, моря.
  Спускання вглиб, вихід назовні.
  Біблійний сюжет, як особиста драма. Старий міф - "та казочки це все" - раптом виявляється Міфом, актуальним для кожного, надреальністю в серцевині особистості. І врешті мандрівка до Витоків світу стає паломництвом до власних Витоків.
  І звісно, катарсис. І happy end. Це ж все таки, психотерапевтична казка, а не якийсь там реалізм :)
  Роман перегукується з "Ліліт" Дж. Макдональда, "Переландрою" К.С.Люїса, "Війною в небесах" і "Перед днем усіх святих" Ч. Вільямса, "Втаченими Небесами" Кейсі Барнет-Гремсков, і при тому чітко вкладається в творчий стиль самого В. П. Янга. Він про те саме, що й "Хижка" та "Перехрестя" - теодіцея на пальцях і для чайників. Але дуже поетична й кінематографічна.

  5

  153