Рецензия на книгу
Оно
Стивен Кинг
ArtemSova18 декабря 2016 г.Деякі книжки мають бути довгими, щось таке казав Томас Вульф Максу Перкінсу, і в цю категорію можна, навіть потрібно віднести роман "Воно" Стівена Кінга. Довгими і великими не лише своєю величиною, а й тим, що ховається за цим - на тих сторінках. Одна з кращих робіт одного з найулюбленіших авторів. Дуже глибокий роман, який не можна віднести лише до жанру горор ... Так, значне місце приділялось саме страху, досить особливому, досить точному у своєму уособлені страху, як для Кінга, так і для інших, хто творив в цьому напрямку, але це був інструмент, той механізм, який зібрав докупи життя дітей, котрі стали дорослими, дружбу, і життя маленького міста, побудованому на самому що не є злі. У Кінга особливо яскраво вдаються діти, що відмітив ще під час прочитання "Тіла", і що було підтверджено та посилено в цьому романі. Було цікаво побачити цей коридор дорослішання, яким ми проходимо, і в якому щось полишаємо ледь не назавжди, а щось і здобуваємо ... І чи завжди цей обмін справедливий? І чи завжди ми виграємо в цій угоді з часом?
Я полюбив цей роман, полюбив Невдах, і був щасливий пройти з ними через все це ... Сподіваюсь, я їх не забуду... Такі історії не хочеться забувати, навіть попри весь той жах ...541