Рецензия на книгу

• 

  Tanya_Ua11 декабря 2016 г.

  В сучасному світі народити дитину, не перебуваючи в шлюбі, не рідкість і не викликає якогось подиву зі сторони чужих людей. На жаль, так було не завжди, і жінок/дівчат в минулому столітті жостоко засуджували, принижували та цькували. Діставалось "на горіхи" й дітям-"байстрятам". Звісно, вихована, нормальна людина ніколи не опуститься до рівня "праведників", які бачать смітинку в чужому оку, а колоду в своєму не помічають.
  Оленка була єдиною донькою в сім'ї і коли вона приїхала з міста не сама, з немовлям, це викликало шок в односельчан. Тепер дівчина стала вигнанцем, її засуджували, від неї відмовився коханий та одружився з іншою жінкою. Багато діставалось і від сусідки. І ніхто не знав, що Оленка виховує онука саме цієї сусідки. Добре, що батьки прийняли донечку з онуком та допомогали їй будувати кар'єру в місцевому колгоспі.
  Життя було занадто тяжким та несправедливим до дівчини - невдале кохання і ось вона вже мама двох діточок, втеча до іншого колгоспу, тяжка робота...й ось наче воно, кохання її життя, та на жаль, страшна соціалістична система позбавила Оленку коханого Віктора.
  На кожному кроці постійні проблеми, невже так має бути завжди? Одного разу до Оленки прйшла колишня подруга, біологічна мама її сина. І тепер саме за хлопцем буде рішення, чи залишиться він у злиднях з Оленою та своєю сестричкою, чи поїде з грошовитою незнайомою жінкою, яка колись його народила.
  Життя Олени занадто складне, дуже багато горя, складнощів. Але сильна українська жінка переможе всі невзгоди.
  Це дуже складна книга саме в моральному плані. Людська поведінка вражає холодом, байдужістю та нерозумінням ситуації. Ми засуджуємо когось, забувши про свої помилки. Так не можна. Треба навчитись бути людяними.

  6

  1,1K