Рецензия на книгу

• 

  Аноним18 ноября 2016 г.

  Перший відступ.
  Якось у мене запитують: "Ти читала Тореадорів з Васюківки".
  Я відповідаю, що ні, начебто не згадується ця книжка, й вдома у нас точно її немає.
  Другий відступ.
  Мабуть ви всі знаєте як важко знайти книжку українського автора, яка б не була сповнена болю й суму, а коли хочеться чогось веселого, то зразу приходять на згадку гуморески Остапа Вишні та Павла Глазового. А так щоб цілий твір без присмаку туги, то й не згадується.
  Тому коли у мене був настрій почитати щось добре і світле, з чудовим гумором мені й порадили цю книжку. І ось я починаю її читати, ніби герої не знайомі, але ось з'являється на сцені корова Контрибуція, і зразу клик я це прізвисько зустрічала. Потім було ще декілька сцен які спливали у моїй пам'яті. Гадаю, що колись я читала уривки з цієї книжки, можливо в молодшій школі, можливо в якомусь дитячому журналі. Але це стосується тільки першої повісті, друга й третя читані мною точно вперше.
  Перед нами постають учні васюківської школи, і не просто учні, а друзі не розлий вода. Перша повість – це весна, на носі перші іспити, а у хлопців в головах шпигуни. Ну хіба вам самим у тому віці не кортіло вистежити шпигуна, розкрити таємницю віка. О, дитинство, безпосереднє, безтурботне, наповнене пригодами і пахощами літа.
  Такі дитячі їх вчинки, сховатися на острові від усіх, стежити за двома здоровими дядьками, але ж вони таки вистежили і хай навіть злодії виявились не шпигунами, але ж… і збитку могли принести.
  Друга повість близька мені за жанром, бо вона з елементами детективу і тим паче події відбуваються у Києві, в моєму рідному місті. І хоч центр міста і не такий як за часів Павлуші і Яви, але ж все таки місцини можна впізнати. А от пригоди, які відбуваються з хлопцями у наш час неможливі. Тому що у всіх є мобільні телефони, є інтернет де можна знайти багатьох людей, а тим паче якщо вони хоч трішечки відомі. Але я чудово уявляю Васюківський художній театр, і як прикро було хлопцям, що вони усе завалили.
  У третій повісті, хлопці вже постають перед нами дорослішими, і тут на заваді дружбі стає перше кохання. І є трійка невідомих, яка намагається донести до хлопців, що дружбу то дуже важлива річ, тим паче коли дружбі починається з дитинства.
  Я не буду описувати вам усі пригоди, бо не зможу передати говірку й гумор Нестайка, та й у декількох рядках відгуку не можливо вмістити настрій й атмосферу від цієї книжки.

  Русский вариант

  
  Первое отступление.
  Как-то у меня спрашивают: "Ты читала Тореадоров с Васюкивки".
  Я отвечаю, что нет, вроде не вспоминается эта книга, и дома у нас точно ее нет.
  Второе отступление.
  Видимо вы все знаете, как трудно найти книгу украинского автора, которая бы ни была полна боли и печали, а когда хочется чего-то веселого, то сразу приходят на память юморески Остапа Вишни и Павла Глазового. А так чтобы целое произведение без привкуса тоски, то и не вспоминается.
  Поэтому когда у меня было настроение почитать что-то доброе и светлое, с прекрасным юмором мне и посоветовали эту книгу. И вот я начинаю ее читать, герои вроде не знакомы, но вот появляется на сцене корова Контрибуция, и сразу клик я это прозвище встречала. Потом было еще несколько сцен, которые всплывали в моей памяти. Думаю, что когда-то я читала отрывки из этой книги, возможно в младшей школе, возможно в каком-то детском журнале. Но это касается только первой повести, вторая и третья прочтены мной точно впервые.
  Перед нами предстают ученики васюкивськой школы, и не просто ученики, а друзья не разлей вода. Первая повесть - это весна, на носу первые экзамены, а у ребят в головах шпионы. Ну, разве вам самим в этом возрасте не хотелось выследить шпиона, раскрыть тайну века. О, детство, непосредственное, беззаботное, наполненное приключениями и ароматами лета.
  Такие детские их поступки, укрыться на острове от всех, следить за двумя здоровыми мужиками, но они таки выследили и пусть даже воры оказались не шпионами, но ... и ущерб могли принести.

  Вторая повесть близка мне по жанру, потому что она с элементами детектива и тем более события происходят в Киеве, в моем родном городе. И хотя центр города и не такой как во времена Павлуши и Явы, но все таки места можно узнать. А вот приключения, которые происходят с ребятами, в наше время невозможны. Потому что у всех есть мобильные телефоны, есть интернет где можно найти многих людей, а тем более если они хоть немного известны. Но я прекрасно представляю Васюкивський художественный театр, и как обидно было ребятам, что они все завалили.

  В третьей повести, ребята уже предстают перед нами взрослее, и тут на пути дружбе становится первая любвь. И есть тройка неизвестных, которая пытается донести до ребят, что дружба очень важная вещь, тем более когда дружбе начинается с детства.

  Я не буду описывать вам все приключения, потому что не смогу передать говор и юмор Нестайко, и в нескольких строках рецензии невозможно вместить настроение и атмосферу от этой книги.

  6

  209