Рецензия на книгу

• 

  Ksyhanets13 ноября 2016 г.

  Моторошна історія життя Беатріс, яка в дитинстві пережила часи німецької окупації далеко від батьків, проте на своєму маленькому острові. До її будинку заселився німецький офіцер з дружиною Хелен. І саме з цього моменту долі двох жінок тісно переплелись, як би Беатріс не хотіла цей зв'язок обірвати. Хелен не стала для неї ні мачухою, ні матір’ю, ні подругою. Однак, попри неприховану ненависть Беатріс, вони прожили в одному будинку під одним дахом більше 50 років. Єдине питання - Чому? Але замість того, щоби дати на нього відповідь, авторка в процесі розповіді змушувала задаватись все новими питаннями. Саме це й тримало інтригу до останнього

  Книгу важко назвати детективом, тому що детективна складова з’являється вже аж під кінець книги. Однак її відсутність в 2/3 цієї історії аж ніяк не робить її гіршою. «Хозяйка розария» - це саме та ситуація, де не гортаєш жадібно сторінка за сторінкою, а натомість уважно слухаєш оповідача, намагаючись не квапити його, бо розумієш, що тобі довіряють найцінніше – спогади.

  12

  108