Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana

  1 ноября 2016 г.

  Це - продовження книги "Оголений нерв", що розповідає про "Руську весну" та наслідки окупації Східних земель. Майдан лишився в минулому, сьогодні - війна під назвою АТО та розрив країни на дві ворогуючі частини - проросійски налаштовану частину населення, котра з незрозумілих причин раптом запрагла незалежності та українців,котрі встали на захист своєї країни.
  Перша книга мені сподобалась, але там стільки "але", там було стільки політики, стільки власного авторського "я", що інколи його було реально забагато. Ця книжка трішки інакша. Але знаєте, що реально чіпляє? Те, що авторка пережила все це на своїй "шкурі". Вона з Сєвєродонецька, котрий є центральним в цій історії.
  "Повернутися дощем" книга куди складніша, адже тут в центрі уваги постає війна. І вона тут не така, як на екрані телевізора. Вона така, що читаєш і віри не ймеш, що це все відбувалось (і продовжує) зовсім близько, якихось кількасот кілометрів від місця, де я проживаю. Впевнена, що через десятки років ця книга буде одним із художніх джерел, що є свідченням нашої епохи. Як ми дізнаємось про голодомор із вуст Самчука чи про витівки радянського НКВД від Багряного, так про російсько-український воєнний конфлікт наші діти читатимуть у Світлани Талан, адже вона це пережила.
  Дуже багато суперечливих думок, відчутів, болю викликає ця книга. І так не хочеться в це вірити. Але я не знаю людей, котрі не мали знайомого загиблого чи батька, який був ТАМ, Я особисто знаю кількох людей, історії котрих нагадують долі героїв Талан. І все це так правдиво і неправдиво водночас.
  Боляче. Дуже боляче читати все це і пропускати через себе.

  8 понравилось

  500