Рецензия на книгу

• 

  Аноним30 октября 2016 г.

  На всю голову "БЕЗТУРБОТНИЙ"

  УВАГА! МОЖЛИВІ СПОЙЛЕРИ!
  Що я прочитав і чому мені сподобалось? Важке запитання, адже залишились двоякі враження. Зізнаюсь, я не здогадувався, що про детектива Харрі Холле, написано серію книг, але це суті справ не змінює.
  ПОЗИТИВНІ МОМЕНТИ:
  

  • Цікавий детективний сюжет, з низкою поворотів і хитросплетінь, на які не шкода витратити декілька вільних вечорів;
  • Расколь. Я ловив себе на думці, що цей другорядний персонаж примушує гортати сторінки. Він – зло, при наймі більшість так вважає, легенда кримінального світу, харизматичний, зажди спокійний, має свою людину у кожній установі. Ніяких доказів проти нього немає, але він добровільно здається. Що його побудило? В цілому, для мене він був сумішшю Ганнібала Лектора і Міккі О'Ніла.
  • Декілька сюжетних ліній. Багато хто писав що вони зашкодили книзі зробивши її сумбурною. Змушений не погодитись, декілька справ навпаки внесли свій шарм, показали як діє герой у коли все рушиться на очах, як він пов’яже особисте і роботу.

  
  НЕГАТИ

  • Тупість і стереотипність звідусіль. То й ж Харрі Холле, сам собі риє могилу. Для прикладу,провівши ніч з коханкою, прокидається у безпам'ятстві і дізнається про її вбивство. Якого біса йти до свідка з квартири навпроти і запитувати: «Ви мене впізнаєте? Точно?» . Та так поведеться лише дегенерат, а не досвідчений детектив! Скажи правду, були знайомі з загиблою, не пам’ятаю що трапилось, так хоча б розвідав щось (в кінці він до схожого висновку дійде).
  • Що робили б полісмени, якщо не особлива звивина Беате, яка пам’ятає всі обличчя (хоч і це не рятувало). Керівництво дало карт-бланш на будь-які заходи щодо розслідування. А чи не поїхати нам у Бразилію? У Норвегії прохолодно, а туди докази вказують, хоча про них знаємо лише ми двоє.(Це списується на бюрократизм правоохоронних органів, мовляв більше 6 місяців чекати на інформацію, а вона треба негайно!). Не буду спойлерити, та це не одиничний випадок.
  • Помста і прощення. Одна особа на словах порве вбивцю батька, але як справа до діла дійшла, то я прощаю його… Інша ж за те що нею покористувались мститиме всім і кара її буде сурова.
  • «Геніальний» план «вбивці» взагалі мені не вкладається у голові. Та неможливо так спланувати всі обставини. Багато факторів вплине на вирішення ситуації. Та банально підняти одну квитанція або бути трохи уважнішим і ідеальна, доведена до автоматизму схема зазнає краху. Хто читав зрозуміє.
  • Жахи з назвою. Проблема багатьох видавництв – халатність перекладачів. Я задаюсь питаннями: Звідки взялась такий заголовок? І хто саме безтурботний? Клопотів, як на мене, вистачило всім, особливо Харрі. Англійська назва - Немезида (її ж використало видавництво «Азбука-Аттикус») більш відповідна. Відсилаючись до витворів мистецтва, втілення покарань і багатьох інших факторів, навіть діалогів.
  • Прописані персонажі. Багато лишніх дійових осіб, зі своїми історіями. Та нецікава мені доля наркомана чи свідка, якого у дитинстві ображала мати. Краще зосередитись на головному, а другорядні персонажі в пам’яті не закарбувались, на сюжет не вплинули, але об’єм книги збільшили на добрий десяток сторінок.

  к.

В цілому не зважайте на перевагу негативу над позитивом, книга варта прочитання, хоча б для знайомства зі стилем автора. А особливо, заради цигана, який банкноту видасть за ніж, до чортиків налякати досвідченого полісмена, а все заради доведення своєї думки, виграшем партії в шахмати.