Рецензия на книгу

• 

  Аноним16 октября 2016 г.

  Юна книгогризка і навіжені дорослі

  Пам'ятаю, що мені сподобався фільм. Його крутили по телебаченню, а я тоді ще дивилася телевізор. І я дуже шукала за книжкою, і купила її, як тільки вона вийшла українською. Перечитала двічі. Довго думала, що не так? Не так зі мною? Чи не так з книжкою?
  Напевне, Роал Дал - просто не мій письменник. Я вірю, що є діти, які в захваті від його творів. Мені самій подобаються екранізації - всі до одної. Але читати я то просто не можу. Жодного задоволення.
  Мені не смішно.
  Я категорично не люблю перенасичення дитячих книжок образами неадекватних дорослих. В підлітковій літературі - чом би й ні? Для підлітка часто всі дорослі, особливо батьки - антагоністи ("вороги чоловікові домашні його" найбільш актуальне для 13-16річних). Але в книжках для читачів 7-9 років, і навіть 9-12... Руйнування родини - це не смішно, не дотепно, не кумедно. Тому мені ближчі "ВДВ" (ах, яка там англійська королева!) і "Відьми" (чудова бабуся), ніж "Матильда". Хоча я в дитинстві теж була книгогризкою, незгіршою за Матильду.

  3

  41