Рецензия на книгу

• 

  Аноним14 октября 2016 г.

  Shadow play

  
  

  Может быть, любовь как тень – наступит на нее кто-то и унесет с собой? Может быть, избыток света опасен для любви или, наоборот, когда света мало, тень любви бледнеет и исчезает совсем?

  
  

  В нашому світі, повному безкоштовної брехні і фільші, є люди, які умудряються цією брехнею торгувати і змушують нас її купувати, їх цьому вчать цілих 5 років універу. Шпигуни, політики, рекламщики, актори... Але особливе місце в пеклі зарезервоване для безсердечних, безжальних людей, які складають анотації до книжок. Їхня брехня - то ціле мистецтво, на яке ведуться наївні читацькі душі, в тому числі моя.

  Ці люди, які за дуже дорого продали душу дияволу, підкинувши хмизу у багаття моєї буйної фантазії, обіцяли мені нового Марка Леві з містичним сюжетом, переплетеним таємницями та інтригами. Хлопчик з незвичайними здібностями, що вміє розмовляти з тінями, вивідуючи проблеми і таємниці їхніх власників, і навіть красти їх. Чорно-білий світ мотороших силуетів на стіні одразу намалювався мені перед внутрішнім зором. Хлопчик-супергерой одним невимушеним рухом керує цією стихією мороку, висмоктуючи з людей тіні, ніби душі і вирішує всі проблеми, випускаючи їх на бік світла.

  Погоджуюсь, моя фантазія теж вміє перебільшити, але "не винна я, він сам прийшов".

  Після першої перегорнутої сторінки правда випливла назовні, неприємно пахнучи, і здерла з очей рожеві окуляри. Замість хлопчика-супергероя мені підсунули якогось безіменного затюканого малого, який власної тіні боїться, що вже казати про чужі, він виростає в рефлексуючого студента медичного вузу з життєвими устремліннями пенсіонера. Що ж стосується загравання героя з тінями, то обіцяної "тіньової" містики та інтригуючого сюжету вистачило рівно на половину книги. Друга ж половина книги більше нагадує рядовий роман Марка Леві. Тут вам і втрачена любов дитинства, і любовний трикутник, втрата близьких людей і покинуті старіючі батьки. Все це разом узяте збиває з пантелику уважного читача, неуважний ж, мабуть, буде плакати при читанні і захоплено плескати в долоні після прочитання. В підсумку автор за хвіст притягує щасливий кінець, зовсім не пов'язаний з загальною концепцією книги. Вміє Марк Леві видавити сльозу - майстер сентиментальної прози (ще один брехун).

  Якщо вже бути щирим правдорубом, то варто сказати, що за винятком сюжетної плутанини, меланхолійних героїв, сентиментальщини і ниття, в романі є багато вічних тем, які мають знайти відгук у серцях читачів різного віку, бо вони змушують зупинитись і задуматись. Дружіть вірно, любіть віддано, бережіть батьків і ніколи не звинувачуйте себе в їхніх помилках. Будьте обережними, наступаючи на чиюсь тінь і ніколи, ніколи не забувайте, що стіни вміють бачити, а тіні вміють говорити і, якщо прислухатись, вони нашепочуть вам ту замовчану правду, яка залягла на дно вашої душі.

  21

  207