Рецензия на книгу

• 

  Аноним10 октября 2016 г.

  Янн Мартель «Життя Пі». Ця книга вже давно знаком питання «висіла» у мене в читалці. Колись, десь, краєм вуха почувши про чудову екранізацію цього твору Мартеля я вирішила неодмінно прочитати, що ж там такого цікавого. Але руки все не доходили… Спершу не було часу, потім – інші книги завоювали увагу, а потім… А потім на одному сайті я побачила, що недавно книга була видана українською. Начитавшись відгуків, я нарешті зважилась.
  Чи відомо вам, що за цей твір Янн Мартель отримав Букера? Я цього не знала, але я добре розумію чому. Книга «Життя Пі» є однією із тих, які не забуваються. Це та сама робінзонада, тільки жорстокіша і красивіша (imho).
  Уся книга поділена на три нерівномірні частини. Перша – розповідає нам про дитинство нашого героя, яке він провів в Індії, допомагаючи батькові у сімейному зоопарку. Веселі пригоди, помережані духовними пошуками юного Пі Пателя із його намаганнями пояснити собі світобудову.
  У другій частині, найдовшій із трьох і найголовнішій, розгортається власне сама трагедія головного героя. Батько, невдоволений режимом Індіри Ганді, вирішує емігрувати до Канади. Для цього він розпродує зоопарк і наймає корабель для перевезення тварин та своєї сім’ї через океан в омріяну кленову країну. Але корабель, на якому він плив разом з сім’єю та тваринами зазнає аварії і тоне. З усіх людей на борту виживає лише юний Пі, але він опиняється в шлюпці сам на сам з кількома дикими звірами, серед яких два хижаки – тигр і гієна. Довга подорож, яка щодня залишає все менше надії на порятунок. Як вижити, якщо поряд з тобою хижак? Як прогодуватися, якщо запаси харчів та води щоденно тануть? Як впоратися з горем від загибелі найрідніших людей? Всі ці питання знаходять відповіді (часом навіть моторошні) у цій частині.
  Третя частина книги – найкоротша. Вона б’є тебе по голові і не залишає шансу оговтатись. Ти усвідомлюєш, що ще від початку твору автор готував тебе до ЧОГОСЬ, що відкривається лише наприкінці. Це найкраща і найгірша частина твору. Вона неоднозначна як підкинута монета – ніхто не знає що краще – орел чи решка.
  Загалом «Життя Пі» - це глибока історія, яка не залишає байдужим нікого, хто насмілиться її прочитати. Неймовірна, але жорстока, як саме життя.

  2

  25