Рецензия на книгу
El Palacio de la Medianoche
Carlos Ruiz Zafón
Ksyhanets1 октября 2016 г.Не страшно
Познайомившись з автором книгою «Тінь вітру» - я відверто була вражена його майстерністю писати. Твір захопив з перших сторінок, а в деяких моментах взагалі забувала дихати. Тому, бравшись за «Опівнічний палац» я чекала приблизно того ж.
Що ж, почнемо з того, що я недостатньо дослідила інформацію про цю книгу, оскільки якби я раніше побачила в Вікіпедії примітку «підліткові романи», можливо, я б обійшла твір стороною. Однак, взявшись читати, кинути вже не могла. Хоча читалось ну дуже повільно і дуже тяжко. Важко було вірити в те, що відбувалось. Все здавалось взагалі нереальним і неможливим, тому постійно відчувала дискомфорт під час читання, ніби мені байки якісь розповідають.
Однак не все було так печально, як здається на перший момент. Якби не всілякі там привиди, книга могла бути цілком непоганою – історія цікава, та й персонажі теж.
Але маємо вже, що маємо.Вже після прочитання дізналась, що «Опівнічний палац» - друга книга з трилогії Туману. Трішки неправильний початок, однак, яка різниця, якщо всю трилогію читати поки я не збираюсь. Вистачило й цієї підліткової казки.
Когда познакомилась с автором книгой «Тень ветра» - скажу честно, я была поражена его мастерством писать. Роман с первых страниц поглотил меня, а в некоторых моментах я забывала вообще дышать. Поэтому, взявшись за «Дворец полуночи», я ждала приблизительно того же.
Что же, начнем с того, что я недостаточно хорошо просмотрела информацию о книге, так как попадись мне на глаза в Википедии приметка «подростковые романы», возможно я бы обошла книгу стороной. Но если уж взялась читать – бросать нельзя. Хотя читалось ну очень уж медленно и очень тяжело. Трудно было поверить в происходящее. Все казалось вообще нереальным и невозможным, поэтому постоянно чувствовала дискомфорт по время чтения, будто мне какие-то басни рассказывают.
Но все же не все было так печально, как кажется на первый взгляд. Если бы не всякие там привидения, книга могла бы быть вполне неплохой – история интересная, да и персонажи тоже. Но как уже получилось.
Уже после прочтения узнала, что «Дворец полуночи» - вторая книга с трилогии Тумана. Немножко неправильное начало, впрочем, какая разница, если всю трилогию читать пока я не намерена. Хватило и этой подростковой сказки.
983