Рецензия на книгу
Цветы для Элджернона
Дэниел Киз
Masher197127 сентября 2016 г.Що таке розум? Це дар? Прокляття? Необхідність? Чи належне нам? Кожен день користуючись ним ми не задумуємось, а що було б якби його в нас забрати. Якими б інстинктами ми тоді керувались? Тваринними? Та в тварин переважає емоційний спектр, хоча наявність розуму в них я не відкидаю. Дуже часто здається, що це люди є нищими від тварин, серце в нас є, але як ним користуватись ми не пам'ятаємо і керуємось навіть не розумом, а чим не знаю. Чим вище людина підноситься і чим розумнішою стає, тим більше притуплюється її почуття людяності, вона неприховано демонструє свою перевагу над слабшими і за рахунок цього підвищує свою самооцінку, але як різко змінюється настрій людини, коли хтось лишає її на сходинку нище. Вона почуває себе неповноцінною, обділеною та намагається чим пошвидше змінити таку ситуацію і покинути небажане товариство.
Чарлі Гордон - розумово відсталий хлопець, він працює в пекарні і мріє стати розумним, бо думає, що так його всі полюблять і в нього стане більше друзів. Але сталося не так як гадалося. Ставши генієм він отримав не любов і дружбу, а ненависть і самотність. Чарлі втратив навіть тих людей, яких він вважав друзями, поки він був відсталим ним було легко маніпулювати і збиткуватись з нього, а порозумнішавши він вже міг за себе постояти і поставити кривдника на місце, а це було приємно далеко не всім. Хлопець отримав шанс стати розумним і він ним скористався. Хоча раніше Чарлі був відсталим та серце мав добре і відкрите. Чим більш розумнішим він ставав, то тим більше закривалося його серце і наповнювалося черствістю та байдужістю до сучасного світу. Суспільство сприймає лише рівних собі, а таких як Чарлі ДО операції лишає на обочині не вважаючи за особистість, а таких як Чарлі ПІСЛЯ операції боїться і уникає. Можливо, хлопець був би не на такому рівні розвитку, а трохи розумнішим, якби його мати переймалась більше сином, а не думкою оточуючих. Не знаю чи був Чарлі задоволений тим що пішов на експеримент поставивши все на кон, а згодом втративши більше ніж мав, та все ж він отримав можливість побачити життя різними очима, хоч і на короткий термін. Книга важка в моральному плані, але відкриває серце на те, що очима не завжди побачиш або не захочеш побачити.324